Користувач:MiskoGe/Чернетка2
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Для історико-регіонального стилю українського бароко характерне поєднання композиційних рішень західноєвропейського бароко і ренесансу з творчою переробкою спадщини православного церковного зодчества, давньоруської архітектури та української народної орнаментики. Як відзначають деякі дослідники, на лівому березі Дніпра, а також в Слобідській Україні, при проектуванні храмів, традиції народного дерев'яного зодчества враховувалися навіть більше, ніж колишні традиції православного зодчества[1].
Характерні риси архітектури українського бароко: яскравий кольоровий фон стін, частіше синій або блакитний, і суцільний килим дрібного орнаменту, що складається зі стилізованих завитків і натуралістично трактованих рослин. Орнаментальний, поверхнево-маньєристичний принцип помітний і в використанні ордерних елементів: пілястри, колонки, фронтони разом з орнаментом вплітаються в загальне мереживо, як би накладене на площину стіни. Безсумнівним є вплив української народної творчості, зокрема, через орнаментацію друкованих книг друкарні Києво-Печерської лаври, заснованої в 1616 році. Відоме і критичне, навіть злегка іронічне, ставлення знавців російської архітектури до українського бароко. Так Ігор Грабар відзначав "кустарно-пряниковий характер" української барокової архітектури[2]. Георгій Лукомський саме щодо українського бароко сформулював свій знаменитий афоризм, про те, що таке зодчество складається "не в будівництві прикраси, а в оздобленні будівлі", називаючи подібні будівлі "різьбленими рамами" і "писаними пряниками"[3].