Користувач:Zmicier P.

Добридень! Мене звати Дмитро (хоч по-білоруську краще Зьміцєр), я з Білорусі. Українську мову вважаю за рідну, але все рівно можу робити помилки, бо сам білорус, народився і виріс у Білорусі. Переглядаю і буду брати участь тут в темах, дотичних Білорусі.

	Цей користувач покинув Вікіпедію.

1 281 660 сторінок українською
703 181 користувачів
(активні 3492).

четвер

10

серпень

Новий день

be

uk

ru

pl-2

bg-2

Цей користувач з Білорусі.	Клясычны правапіс Прихильник класичного правопису білоруської мови
Цей користувач — має українські корені	Цей користувач любить Україну!
Цей користувач за зближення України і Білорусі	Цей користувач виступає за боротьбу з проявами українофобії в Україні

Забувайте українську мову...

Хочу я гукнути знову й знову,

Закричати, скільки сили стане:

Забувайте українську мову,

Не гайнуйте часу, громадяни!

Бо ж вона теперечки не модна,

Бо ж її тепер ніде не знають,

І її лиш дурні великодні

В селах лиш подекуди вживають.

Та й туди культура пре подібно —

І старе зникає полохливо.

І «Кобзар» нікому не потрібний,

Лиш потрібні «роки» й детективи.

Тож тепер давайте усі чисто

Здійснювать святу оту ідею.

Бо у нас лиш націоналісти

Розмовляють мовою своєю.

Та й вони забилися в куточки,

І прогресу їм не перешкодить.

Всі синки начальницькі та дочки

Тільки ж — бач! — в російські школи ходять.

А чому? — Це ж ясно навіть курці!

І розводить нічого дебати.

Бо начальство наше завше «в курсе» —

Знає, що потрібно забувати!

Забувайте мову, громадяни!

Нащо нам вона, спитать посмію!

Як же бідолашні росіяни

Нас не по-російськи зрозуміють?!

Те, що зветься: українська мова,

Чим у нас пишалися донині, —

Українцям необов'язково

Знати і вживати на Вкраїні.

Тож під наш усі ставайте прапор,

Забувайте мовні забобони,

Бо ми всі на даному етапі —

Лиш десяток економрайонів!..

Забувайте українську мову,

Забувайте власну мову, люди!

Хай це буде в нас не примусово,

А нехай це добровільно буде!..

Ой народ! Немає в нім зухвальства!

Він прекрасний, він чудовий сильно!

Зробить так, як звелено начальством, —

Ну й, звичайно ж, зробить добровільно!

Хай Оксана Ксенією стане,

А Петренко хай стає Петровим...

Не гайнуйте часу, громадяни,

Забувайте українську мову!

Скільки нас крокує в цих колонах!

Ми свідомі, ми не примітивні!

Правда, в решти тридцяти мільйонів,

Видно, ще свідомість не на рівні!

Їм би всім уми, як у Шамоти, —

То тоді б усі сказали дружно:

«Українська мова? Ми не против.

Только больше нам ее не нужно!»

І сказала б ця мільйонна маса:

«Щоб життя було у нас казкове,

Громадяни, не гайнуйте часу —

Забувайте українську мову!»

Станіслав Тельнюк

1960