![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4a/Still_from_footage_recorded_by_Edward_Turner%252C_1902._%25287996010096%2529.jpg/640px-Still_from_footage_recorded_by_Edward_Turner%252C_1902._%25287996010096%2529.jpg&w=640&q=50)
Кольоровий кінематограф
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Кольоровим кінофільмом називається як неекспонована кольорова фотоплівка у форматі, придатному для використання у кінокамері, так і готовий кінофільм, який використовується в проекторі і містить кольорові зображення.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4a/Still_from_footage_recorded_by_Edward_Turner%2C_1902._%287996010096%29.jpg/640px-Still_from_footage_recorded_by_Edward_Turner%2C_1902._%287996010096%29.jpg)
Перша кольорова кінематографія була створена за допомогою адитивної системи кольорів, яку запатентував Едвард Реймонд Тернер у 1899 році та випробувана в 1902 році.[1] Спрощена адитивна система Kinemacolor була успішно комерціалізована в 1909 році. Ці ранні системи використовували чорно-білу плівку для фотографування та проекціювання двох або більше елементів зображень через різноманітні кольорові фільтри.
У 1930-х роках були вперше використаний субтрактивний кольоровий процес. Метод відтворення кольорів, при якому біле світло послідовно проходить через два або більше зображень, кожне з яких пофарбоване в колір, який поглинає (віднімає) область видимого спектру, що пропускається іншими.[2] При використані цього процесу застосовували чорно-білу плівку для зйомок кількох вихідних зображень із кольоровим фільтром, але кінцевим продуктом був багатоколірний друк, який не потребував спеціального проекційного обладнання. До 1932 року, коли було представлено тристрічковий Technicolor, комерціалізовані субтрактивні процеси використовували лише два кольорові компоненти та могли відтворювати лише обмежений діапазон кольорів.
У 1935 році було представлено Kodachrome, а потім Agfacolor у 1936 році. Ці плівки були призначені в основному для аматорських домашніх фільмів. Це були перші плівки типу «суцільної доріжки», покриті трьома шарами різночутливої до кольору емульсії. Саме їх зазвичай мають на увазі, коли використовують словосполучення «кольорова плівка». Кілька кольорових плівок, які ще виготовлялися в 2020-х роках, належали до такого типу. Перші кольорові негативні плівки та відповідні плівки для друку були модифікованими версіями цих плівок. Вони були представлені приблизно в 1940 році, але широко використовуватися для комерційного виробництва кінофільмів почали лише на початку 1950-х років. В США, зазвичай використовували плівку Eastmancolor від компанії Eastman Kodak, але студія або кіновиробник часто замінювали цю назву торгової марки на іншу, наприклад на «WarnerColor».
Кіно стрічка була домінуючою основою для кінематографії до 2010-х років, а потім вона була замінена цифровим форматом кінематографа.[3]