Київський будинок вчених
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Київський будинок вчених — центр інформації про досягнення науки та техніки, а також місце для спілкування з митцями.
Київський будинок вчених | |
---|---|
50°26′52″ пн. ш. 30°30′55″ сх. д. | |
Країна | Україна |
Розташування | Володимирська вулиця |
Тип | споруда |
| |
Медіафайли у Вікісховищі |
Київський Будинок вчених відкрився 24 грудня 1927 року, і займав тоді 24 кімнати по вул. Пушкінській, 1, на розі Прорізної[1].
Першим директором київського Дому учених став галичанин Микола Сабат, рідний брат акторки театру «Березіль» Софії Федорцевої. Першим головою Ради Будинку вчених був відомий зоолог професор Микола Васильович Шарлемань.[1]
Від моменту відкриття до свого арешту заступником директора київського Будинку вчених був автор перших спогадів про бій під Крутами, учасник цього бою мовознавець Іван Ількович Шарий.
Разом з іншими будинками на Хрещатику, Миколаївській та Прорізній спеціальні підрозділи Головного військово-інженерного управління Наркомату оборони СРСР та діючої армії підірвали будинок 24 чи 25 вересня 1941 року.[1][2][3][4]