Кетцалькоатль (рід птерозаврів)

Кетцалькоатль (Quetzalcoatlus) — рід птерозаврів-аждархідів, відомих з пізньої крейди маастрихтського віку Північної Америки. Його назва походить від імені ацтекського бога Кетцалькоатля — птахоподібного змія. Типовим видом є Quetzalcoatlus northropi, названий Дугласом Лоусоном^[en] у 1975 році^[2]. Рід також включає менший вид Q. lawsoni, який багато років був відомий як безіменний вид, до того як був названий Браяном Андресом і Ванном Ленгстоном-молодшим^[en] (посмертно) у 2021 році^[1]. Q. northropi здобув популярність як, імовірно, найбільша літаюча тварина з коли-небудь виявлених.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кетцалькоатль.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кетцалькоатль (Ґодзілла).

? †Кетцалькоатль Час існування: Пізня крейда (маастрихт), 68–66 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N ▼
Відреставрований скелет кетцалькоатля виставлений у чотирилапій стійці, Х'юстонський музей природничих наук[en]
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Плазуни (Reptilia) Ряд: †Птерозаври (Pterosauria) Підряд: †Птеродактилі (Pterodactyloidea) Надродина: †Аждархоїди (Azhdarchoidea) Родина: †Аждархіди (Azhdarchidae) Рід: †Quetzalcoatlus Лоусон, 1975 Вид: †Q. northropi
Біноміальна назва
Quetzalcoatlus northropi Лоусон, 1975
Інші види
†Q. lawsoni Андрес та Ленгстон мол., 2021[1]
Посилання
Вікісховище: Quetzalcoatlus EOL: 4532239 Fossilworks: 38504

Відкриття та види

Перші скам'янілості кетцалькоатля були знайдені в Техасі в маастрихтській формації Джавеліна в Національному парку Біг-Бенд^[en] (датовані приблизно 68 мільйонами років тому^[3]) в 1971 році Дугласом А. Лоусоном, який на той час був аспірантом геології в Джексонській школі геологічних наук при Техаському університеті. Зразок складався з частини крила (у птерозаврів воно складалося з передпліччя і подовженого четвертого пальця) особини, розмах крил якої, за пізнішими оцінками, перевищував 10 метрів^[4].

Лоусон розкопав друге місцезнаходження того ж віку, приблизно за 40 км від першого, де в період між 1972 і 1974 роками він і професор Ванн Ленгстон-молодший з Техаського меморіального музею розкопали три фрагментарні скелети значно менших за розмірами особин. Лоусон у 1975 році оприлюднив цю знахідку у статті в журналі «Science»^[2]. Того ж року, в наступному дописі до того ж журналу, він зробив оригінальний великий зразок, ТММ 41450-3, голотипом нового роду і виду, Quetzalcoatlus northropi. Назва роду походить від імені ацтекського бога-птаха Кетцалькоатля. Видова назва була дана виду на честь Джона Кнудсена Нортропа, засновника корпорації Northrop, який керував розробкою великих «літаючих крил», що нагадують кетцалькоатля формою^[5].

Спочатку припускали, що менші екземпляри були ювенільними або підлітковими особинами того ж виду. Пізніше, коли було знайдено більше решток, стало зрозуміло, що вони могли бути окремим видом. Цей можливий другий вид з Техасу був тимчасово названий Quetzalcoatlus sp. Александером Кельнером і Ленгстоном у 1996 році, оскільки його статус був надто невизначеним, щоб дати йому повну видову назву^[6]. Менші зразки є повнішими, ніж голотип Q. northropi, і включають чотири часткові черепи, хоча вони набагато менш масивні, з оціночним розмахом крил 5,5 м^[7]. Цей вид був названий Q. lawsoni у 2021 році на честь першовідкривача роду^[1].

Опис

Порівняння розмірів людини з Q. northropi (зелений) та Q. lawsoni (синій)

Розміри

Після опису виду у 1975 році, вчені підрахували, що найбільші скам'янілості кетцалькоатля належали особині з розмахом крил до 15,9 м. Середні значення з трьох екстраполяцій пропорцій інших птерозаврів дало оцінку 11 м, 15,5 м і 21 м відповідно. У 1981 році подальші дослідження знизили ці оцінки до 11—12 м^[8].

За останніми оцінками, що ґрунтуються на кращому знанні пропорцій аждархідів, розмах крил кетцалькоатля оцінюється у 10—11 м^[9]. Рештки, знайдені в Техасі в 1971 році, дозволяють припустити, що цей птерозавр мав мінімальний розмах крил близько 11 м^[10]. Загальна висота у двоногій стійці, виходячи з розмаху крил, мала б становити щонайменше 3 м у плечах^[4].

Оцінити масу тіла гігантських аждархідів надзвичайно проблематично, оскільки жоден з нині існуючих видів не має схожого розміру або плану тіла, і, як наслідок, опубліковані результати дуже різняться між собою^[4]. Узагальнена вага, заснована на деяких дослідженнях, що дали історично низькі підрахунки ваги кетцалькоатля, становила щонайменше 70 кг для 10-метрової особини. Більшість оцінок, опублікованих з 2000-х років, були значно вищими — близько 200—250 кг^[11][12].

У 2021 році Кевін Падіан та його колеги підрахували, що Q. lawsoni важив би 20 кг для особин з розмахом крил 4,5 м^[13]. У 2022 році Грегорі С. Пол підрахував, що Q. lawsoni має розмах крил 5 м, довжину тіла 3,5 м і масу тіла 65 кг^[14].

Див. також

• Список птерозаврів

Примітки

1. Andres, Brian; Langston, Wann Jr. (2021). Morphology and taxonomy of Quetzalcoatlus Lawson 1975 (Pterodactyloidea: Azhdarchoidea). Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 41, № sup1. с. 46—202. doi:10.1080/02724634.2021.1907587. ISSN 0272-4634. Процитовано 5 грудня 2023.
2. Lawson, Douglas A. (1975). Pterosaur from the Latest Cretaceous of West Texas: Discovery of the Largest Flying Creature. Science (англ.). Т. 187, № 4180. с. 947—948. doi:10.1126/science.187.4180.947. ISSN 0036-8075. Процитовано 5 грудня 2023.
3. Lehman, Thomas M.; Mcdowell, Fred W.; Connelly, James N. (2006). First isotopic (U-Pb) age for the Late Cretaceous Alamosaurus vertebrate fauna of west Texas, and its significance as a link between two faunal provinces. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 26, № 4. с. 922—928. doi:10.1671/0272-4634(2006)26[922:FIUAFT]2.0.CO;2. ISSN 0272-4634. Процитовано 5 грудня 2023.
4. Witton, Mark P.; Naish, Darren (2008). McClain, Craig R. (ред.). A Reappraisal of Azhdarchid Pterosaur Functional Morphology and Paleoecology. PLoS ONE (англ.). Т. 3, № 5. с. e2271. doi:10.1371/journal.pone.0002271. ISSN 1932-6203. PMC 2386974. PMID 18509539. Процитовано 5 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
5. Lawson, Douglas A. (1975). Could Pterosaurs Fly?. Science (англ.). Т. 188, № 4189. с. 676—676. doi:10.1126/science.188.4189.676. ISSN 0036-8075. Процитовано 5 грудня 2023.
6. Kellner, Alexander W. A.; Langston, Wann (1996). Cranial remains of Quetzalcoatlus (Pterosauria, Azhdarchidae) from Late Cretaceous sediments of Big Bend National Park, Texas. Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 16, № 2. с. 222—231. doi:10.1080/02724634.1996.10011310. ISSN 0272-4634. Процитовано 5 грудня 2023.
7. E., Buffetaut; D., Grigorescu; Z., Csiki (2002). A new giant pterosaur with a robust skull from the latest Cretaceous of Romania. Naturwissenschaften. Т. 89, № 4. с. 180—184. doi:10.1007/s00114-002-0307-1. ISSN 0028-1042. Процитовано 5 грудня 2023.
8. Langston, Wann Jr. (1981). Pterosaurs. Scientific American. Т. 244, № 2. с. 122—136. doi:10.1038/scientificamerican0281-122. ISSN 0036-8733. Процитовано 5 грудня 2023.
9. Witton, Mark; Martill, David; Loveridge, Robert Frank (2010). Clipping the wings of giant pterosaurs: comments on wingspan estimations and diversity. Acta Geoscientica Sinica (англійською) . Т. 31, № додаток № 1. с. 79—81.
10. Glenday, Craig, ред. (2014). Guinness World Records 2014 (англійською) (вид. перероблене). Bantam. с. 640. ISBN 978-0553390551.
11. Paul, Gregory S. (2002). Dinosaurs of the air: the evolution and loss of flight in dinosaurs and birds. Baltimore, Md.: Johns Hopkins Univ. Press. ISBN 978-0-8018-6763-7.
12. Witton, Mark P.; Habib, Michael B. (2010). Laudet, Vincent (ред.). On the Size and Flight Diversity of Giant Pterosaurs, the Use of Birds as Pterosaur Analogues and Comments on Pterosaur Flightlessness. PLoS ONE (англ.). Т. 5, № 11. с. e13982. doi:10.1371/journal.pone.0013982. ISSN 1932-6203. PMC 2981443. PMID 21085624. Процитовано 5 грудня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
13. Padian, Kevin; Cunningham, James R.; Langston, Wann; Conway, John (2021). Functional morphology of Quetzalcoatlus Lawson 1975 (Pterodactyloidea: Azhdarchoidea). Journal of Vertebrate Paleontology (англ.). Т. 41, № sup1. с. 218—251. doi:10.1080/02724634.2020.1780247. ISSN 0272-4634. Процитовано 5 грудня 2023.
14. Paul, Gregory S. (2022). The Princeton Field Guide to Pterosaurs. Princeton University Press. doi:10.1515/9780691232218. ISBN 978-0-691-23221-8.

Посилання

• Big Bend National Park [Архівовано 11 Лютого 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
• Im Senckenbergmuseum