Основною версією вважається утворення від слова «цап» за допомогою специфічного елемента «ка-» (аналогічно «кадіб», «каблучка»)— як жартівливе позначення людей, що носять довгі бороди[10]. Виникнення цього виразу могло бути пов'язане з російською традицією носити довгі бороди[11].
Достатньо обґрунтованою вважається версія що «кацап» має тюркське походження: тур., крим.-тат., азерб.kassap («м'ясник»). До тюркських мов це слово потрапило з арабської, де qaşşăb означає «живодер», або «м'ясник», «той, що забиває худобу». Дослідники відмічають також такі словосполучення в тюркських мовах: «адам кассаби» означає «люта людина», «деспот», вираз «кассап одлу»— «шельма»; «кассапчи»— караїмською означає «кат»; «хассап» мовою кримських татар означає «м'ясник», «гицель» тощо.[12]«Треба знати, що слово „кацап“ вже віддавна знане в мовах багатьох східних турецьких племен і значить „різник“, „лютий чоловік“, „кат“, „деспот“, „злодій“»[13][14][15]. На думку Дмитра Яворницького, слово «кацап» було відоме вже у половців, або куманів вже у 1303році, в їхньому «Codex Cumanicus», у значенні «м'ясник»[14]. У сучасній болгарській мові також вживається слово «касапи»— «м'ясники». Як прізвисько отримало поширення після здобуття Іваном IVКазані у 1552 році[16]. Після Батуринської різні, де загинуло близько 15тис. українців, прізвисько набуло широкого вжитку і в українській мові.
«Кацап» у російській мові
У російській мові слово кацап широко вживалося як образливе прізвисько сторонами церковного розколу. У деяких селах, населених різними за вірою росіянами, старообрядники називали ніконіан «кацапами», а ніконіани старообрядників— «кулугурами» (слово тюркського походження, буквально— «покидьок»); зокрема В.І.Даль приводить форму «коцап» як тульську і курську назву розкольників[17]. Окрім того, «кацапи»— самоназва жителів низки населених пунктів у Тербунському районі Липецької області, Реп'євського району Воронезької області[7].
Таким чином не виключено, що слово кацап безпосередньо потрапило в українську мову з самої Росії як образливе прізвисько однієї із сторін російського церковного розколу, і тут асоціювалося з росіянами взагалі. До середини XXст. в деяких українських містах «кацапами» називали саме старообрядників. У такому ж значенні слово «kasap» поширене в деяких частинах Молдови.[джерело?]
«Кацап» в українській мові
Вживається в розмовній українській мові з XVIII століття для позначення осіб російської національності. СловникБ. Грінченка так тлумачить цей, і похідні від нього етноніми[18]:
Кацап, па, чол. Великороссиянин. Тут дивляться, аж входить кацап. зм. Кацапчик, зб. Кацапюга.
Кацапка, ки, жін. Великороссиянка. Приїхав в одне село— дивиться, кацапка кричить.
Кацапня, ні.
Кацапчик, зм. від кацап.
Кацапюга, ги, м. зб. від кацап
Приклади вживання в літературі
«Кляті кацапи, …, їдять щі навіть з тарганами»— Микола Гоголь(рос. в оригіналі)[19].
«Ех Тарасе, Тарасе, зведе тебе ця проклятуща кацапня! Куди ти йдеш? Знову на рожон прешся. Плюнь на них, несамовитих харцизяк!»— Яків Кухаренко, лист до Т.Шевченка[22].
«Іван Грозний представляли італьянці по-італійськи… поводитись по-кацапськи вони не вміли, один тільки Іван Грозний був похожий на кацапа.»— Леся Українка, лист до сестри О.П.Косач[23]
«Вибачайте, батечку, що найшлося, те і посилаю, а „Ганнусю“ сьогодня нашвидку скомпонував, та і сам не знаю, чи до ладу, чи ні. Подивіться ви на неї гарненько та й скажіть щиру правду, як побачите, що вона вже дуже безецна * (бо вона мені так здається), то не давайте й друкувать. Нехай іде відкіль взялася. Ще посилаю вам кацапські вірші своєї роботи».— Тарас Шевченко листи до Г.Ф.Квітки-Основ'яненка.[24]
«Переписав оце свою „Слепую“ та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом. Лихо, брате отамане, єй-богу, лихо.»— Тарас Шевченко лист до Я.Г.Кухаренка[25].
«Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще щось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш, цур йому, мене тут і земляки, і не земляки зовуть дурним, воно правда, але що я маю робить, хіба ж я винен, що я уродився не кацапом або не французом. Що нам робить, отамане-брате?» Тарас Шевченко лист до Я.Г.Кухаренка[26].
«Товаришам-москвинам це не дуже-то припало до сподоби, бо, мовляв: „Так скоро й всю Росію рознесуть“. Наші ж земляки теж, захопившись своїм відродженням, нахвалялися на „кацапів“ і цим тільки загострювали міжтовариські відносини». Клим Поліщук у творі «У нетрях Латвії», 1917[27].
Завів кацап християнина, Зарізати хоче. Зав'язав йому назад руки, Ніж широкий точить. А кацапчук семиліток: Мало не брикає: Кругом скаче коло тата: Та все промовляє: «Да полна уж тачать батька!.. Будєт с нєго, будєт!.. Режь же, батька! то-то любо: Как трепаться будєт!» (Степан Руданський)
Існують також різні похідні від слова «кацап»: Росію називають «Кацапією», «Кацапєтовкою», «Кацапурією», «Кацапляндією» або «Кацапстаном»[29][неавторитетне джерело].
У культовому радянському фільмі «Кін-дза-дза!» одна з двох категорій чи «рас» на планеті Плюк називається «пацаками». За одною з версій, «пацак» могло бути утворене шляхом зворотнього читання (ананімом) слова «кацап»[30]. Не заперечував подібну етимологію і сам режисер фільму Георгій Данелія: «Пацак— это, может быть, кацо, кацап, поц».[31].
Кацап // Толковый словарь русского языка / Под ред. Д.Н.Ушакова.— М.: Гос. ин-т «Сов. энцикл.»; ОГИЗ; Гос. изд-во иностр. и нац. слов., 1935—1940. (4 т.)
Макс Фасмер пише щодо цього в своєму словнику: «С приставкой ка- от укр. цап „козел“; бритому украинцу бородатый русский казался козлом» Этимологический словарь русского языка.— М.: Прогресс М.Р.Фасмер 1964—1973 Кацап