Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Павло Михайлович Каркач (24 лютого 1937, село Таранівка, Зміївський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР — 26 липня 2022)[1] — радянський та український вчений-правознавець, спеціаліст у галузі кримінального процесу і працівник органів прокуратури. Прокурор Харківської області з 1996 по 1997 рік, а потім ректор Інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України і професор кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Кандидат юридичних наук (1989), професор (1997). Заслужений юрист України (2004) і почесний громадянин Харкова (2012).
Каркач Павло Михайлович | ||
| ||
---|---|---|
1996 — 1997 | ||
Попередник: | Дмитро Бесєда | |
Спадкоємець: | Володимир Кривобок | |
Народження: |
24 лютого 1937 Таранівка, Зміївський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР | |
Смерть: | 26 липня 2022 (85 років) | |
Освіта: | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | |
Ступінь: | кандидат юридичних наук (1989) | |
Нагороди: |
Павло Каркач народився 24 лютого 1937 року в селі Таранівка Зміївського району Харківської області. У деяких джерелах вказується, що його предком був Іван Каркач — легендарний осадчий Харкова[2]. Під час Великої Вітчизняної війни загинув батько Павла. Починаючи з 12 років він почав підробляти, а з 14 вже повноцінно працював. Закінчивши школу вступив до Харківського будівельного технікуму, після закінчення якого був направлений працювати за розподілом майстром в один з будівельних трестів, який знаходився в Тульської області. Потім проходив строкову службу в Збройних силах СРСР в Дербенты Дагестанської АРСР[3].
Після демобілізації вступив на денне відділення Харківського юридичного інституту, але через важке матеріальне становище перевівся на заочне відділення і почав працювати в будівельному цеху заводу «Серп і Молот»[3]. У 1965 році він закінчив Харківський юридичний інститут і з наступного року[4] почав працювати в органах прокуратури Української РСР, спочатку був помічником прокурора Первомайського району Харківської області[5], але через дев'ять місяців був призначений на посаду прокурора Зачепилівського району[3]. Потім, продовжуючи працювати в органах прокуратури послідовно обіймав посади прокурора Валківського району Харківської області, начальника відділу з нагляду за розглядом у судах кримінальних справ прокуратури Харківської області, начальника слідчого управління Харківської міської прокуратури, а потім протягом восьми років очолював Харківську міську прокуратуру[6][5][3].
У 1987 році Кракач почав поєднувати роботу в прокуратурі з викладацькою діяльністю в Харківському юридичному інституті, де спочатку обійняв посаду старшого викладача, а пізніше і доцента[7]. У 1989 році Каркач в Харківському юридичному інституті під науковим керівництвом професора Ю. М. Грошевого[ru] і з офіційними опонентами професором О. Д. Берензоном і доцентом В. В. Долежаном успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Проблеми загальнонаглядової діяльності прокуратури за виконанням законів, спрямованих на боротьбу з безгосподарністю у промисловості» (рос. Проблемы общенадзорной деятельности прокуратуры за исполнением законов, направленных на борьбу с бесхозяйственностью в промышленности)[8], а в 1991 році йому надано вчене звання доцента[4]. За різними даними, в лютому[2] або восени[3] 1996 року Павло Каркач став прокурором Харківської області. Займаючи цю посаду він став ініціатором створення музею історії прокуратури Харківської області, який був відкритий 7 травня 1997 року, і став єдиним подібним музеєм в Україні. Також він був ініціатором відкриття стели на честь працівників прокуратури Харківської області — учасників Німецько-радянської війни[3]. Продовжував обіймати посаду обласного прокурора до липня 1997 року, а потім став ректором Інституту підвищення кваліфікації Генеральної прокуратури України[2]. Того ж року йому надано вчене звання професора[4]. Мав класний чин державного радника юстиції 3-го класу[2].
Починаючи з 2000[9] (за іншими даними — грудня 1999[2]) року, він працював на посаді професора на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Займався дослідженням історії та розвитком інституту прокурорського нагляду в Україні, підготовкою вчених-правознавців — став науковим керівником для восьми (за іншими даними — шести[10] або чотирьох[7]) кандидатів юридичних наук, а також брав участь у роботі над проєктом Закону України «Про прокуратуру»[9].
Станом на 2014 продовжував працювати професором на кафедрі організації судових та правоохоронних органів[7]. Після смерті Івана Марочкіна деякий час був виконуючим обов'язки завідувача кафедри[11].
Павло Михайлович був удостоєний низки державних, регіональних і наукових нагород і відзнак[9][7]:
Станом на 2014 рік П. М. Каркач самостійно або у співавторстві опублікував понад 150 праць, основними серед яких були[9]:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.