Йоганн Вольфганг фон Гете
німецький поет, письменник, драматург, мислитель і натураліст / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Йоганн-Вольфґанґ фон Ґете?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
|навчався= |найкраща поема=
Йоґанн-Вольфґанґ фон Ґете | ||||
---|---|---|---|---|
Johann Wolfgang von Goethe | ||||
Ім'я при народженні | нім. Johann Wolfgang Goethe | |||
Народився | 28 серпня 1749(1749-08-28)[1][2][…] Франкфурт-на-Майні, Священна Римська імперія | |||
Помер | 22 березня 1832(1832-03-22)[1][2][…] (82 роки) Ваймар, Священна Римська імперія ·інфаркт міокарда | |||
Поховання | мисливський будиночок біля міста Ільменау | |||
Країна | Герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське | |||
Національність | німець | |||
Діяльність | поет, прозаїк, драматург, мислитель і натураліст | |||
Сфера роботи | анатомія, метеорологія, геологія і фізика | |||
Alma mater | Лейпцизький університет (1768) і Страсбурзький університет (1771) | |||
Мова творів | німецька | |||
Напрямок | романтизм | |||
Жанр | роман, лірика, драма і трагедія | |||
Magnum opus | Фауст, Страждання молодого Вертера, Wilhelm Meister's Apprenticeshipd, Elective Affinitiesd, Prometheus[d], Theory of Coloursd, Italian Journeyd, West–Eastern Diwand, Еґмонт, Учень чаклунаd, Вільшаний цар і Maxims and reflections of Goethed | |||
Членство | Леопольдина, Academy of Science for Public Utilityd, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Прусська академія наук, Німецький археологічний інститут, масонство, Zentral-Dombauverein zu Köln von 1842d, Сілезьке товариство патріотичної культуриd, Варшавське товариство друзів науки, Російська академія наук, Сілезьке товариство патріотичної культуриd[3], Sächsischer Kunstvereind[4] і Аркадська академія | |||
Конфесія | лютеранство | |||
Рід | Гете[d] | |||
Батько | Йоґанн Каспар Ґете | |||
Мати | Катаріна Елізабет Ґете | |||
Родичі | Peter im Baumgartend | |||
Брати, сестри | Корнелія Шлоссер | |||
У шлюбі з | Крістіана Вульпіус | |||
Діти | Август фон Ґете | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Йоганн Вольфганг фон Гете у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах | ||||
Йо́ганн Во́льфганг фон Гете[5], або Йо́ґанн Во́льфґанґ фон Ґете[6] (нім. Johann Wolfgang von Goethe, МФА: [ˈjoːhan ˈvɔlfɡaŋ(k) fɔn ˈɡøːtə] ( прослухати); 28 серпня 1749(17490828), Франкфурт-на-Майні — 22 березня 1832, Веймар) — німецький поет, драматург, прозаїк, науковець, державний діяч, театральний режисер і критик.[7] Серед його творів — епічні та ліричні вірші, проза та віршові драми, мемуари, автобіографія, літературна та естетична критика, трактати з ботаніки, анатомії та кольору, чотири романи. Крім того, відомі численні літературні та наукові фрагменти, понад 10 000 листів і близько 3 000 малюнків. Гете вважають найбільшим німецьким літературним діячем сучасності,[8] засновником сучасної німецької літератури, лідером і одним із перших учасників романтичного руху «Буря і натиск». У галузі ботаніки вважається засновником порівняльної морфології рослин. Перша його велика наукова робота про метаморфози рослин була опублікована в 1788 році після повернення Гете з турне Італією.
Протягом перших десяти років у Веймарі Гете був членом таємної ради герцога, засідав у військових і дорожніх комісіях, наглядав за повторним відкриттям срібних копалень у сусідньому місті Ільменау і здійснив ряд адміністративних реформ у Єнському університеті. Він також узяв участь у плануванні ботанічного парку Веймара й відновленні Палацу дожів, що в 1998 році потрапив у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У 1791 році був призначений директором театру у Веймарі, а в 1794 році познайомився з відомим драматургом, істориком і філософом Фрідріхом Шиллером. У цей період Ґете опублікував свій другий роман «Wilhelm Meisters Lehrjahre», а в 1808 році — першу частину найзнаменитішої драми «Фауст». Його бесіди та велика кількість спільних починань із Шиллером, Фіхте, Гердером, Александром фон Гумбольдтом, Вільгельмом фон Гумбольдтом і Фрідріхом Шлегелем протягом 1790-х років мали спільну назву — «веймарський класицизм».
Цей велетень був міністром у карликовій німецькій державі. Він ніколи не міг рухатися вільно. Про сидячого на троні Юпітера Фідія в Олімпії казали, що, якби він колись раптом встав, він проломив би головою дах храму. Таким самим було становище Гете у Веймарі: якби він колись раптом повстав зі свого нерухомого спокою і випростався, то пробив би державний дах або, що ще ймовірніше, розбив би собі ним голову. (Генріх Гейне)
Він був яскравим прикладом того, як античні ідеали збагачували сучасну культуру. (Ентоні Графтон)