Зіяння

Зія́ння (зя́яння, гіа́тус, ро́ззів; лат. hiatus — «щілина, отвір») — збіг голосних в одному слові або на межі слів. Зіяння характерне для романських, германських, фіно-угорських, монгольських мов. Для української мови це явище рідкісне і вважається немилозвучним відповідно до принципу евфонії, тому його рекомендують уникати за допомогою чергування^[1].

Збіг голосних виникає:

• на межі префікса та кореня — поодинокий, доукомплектувати, зауваження;
• у складних словах — зеленоокий, кругообіг;
• у запозичених словах — аура, пауза, оаза;
• на стику слів — за озером, на арені, на аеродромі, Петро і Олена, Ромео і Ауріка.

У художній літературі зіяння інколи використовують для створення відтінку розмовності. Натомість у розмовній українській мові простежується природне уникання зіяння мовцями, що реалізується завдяки епентезі чи, навпаки, елізії або синкопі («радіво» — з «радіо», «усе’дно» — з «усе одно»). Згідно з деякими експериментально-фонетичними розвідками зіяння в українській мові тяжіє до артикулювання одним складом^[2]. Очевидно, тому, позаяк українській мові склади з двох голосних не властиві, мовці несвідомо шукають шляхи уникнення такої вимови.

Література

• Зіяння (зяяння, гіатус) / Прокопова Л. І. // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 189.
• Зіяння (роззів, гіатус) [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.] / О. Д. Пономарів // Українська літературна енциклопедія. — К., 1990. — Т. 2: Д-К. — С. 270-271.
• Зяяння, або Гіатус // Літературознавчий словник-довідник / Роман Гром'як, Юрій Ковалів та ін. — К. : Академія, 1997. — С. 297—298.
• Зяяння, або Гіатус // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — 608 с. — С. 399.
• «Засоби милозвучності (евфонії) української мови» [Архівовано 4 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• Роль термінів-непрямих номінацій у тезаурусі інформаційно-пошукової системи славістичного мовознавства [Архівовано 30 березня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

• Зяяння, або Гіатус // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 399.
• Гіат // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 122. — ISBN 978-966-439-921-7.

Примітки

1. I. Правопис основи слова. Український правопис 2015. izbornyk.org.ua. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 1 квітня 2017.
2. Іщенко О. С. Про фонетичну організацію вокалічного сандгі та дифтонгів у північноукраїнських діалектах // Sandhi w językach słowiańskich. T. 2. Warszawa, S. 225.