Землетрус у Сан-Франциско (1906)

Землетрус у Сан-Франциско 1906 року — землетрус, який стався о 5:12 ранку (за місцевим часом) 18 квітня 1906. Епіцентр знаходився за 3 км на захід від Сан-Франциско, інтенсивність поверхневих хвиль за шкалою Ріхтера склала 7,7; сейсмічний момент — 7,9.

Поштовхи відчувалися від Орегон аж до Лос-Анджелес а, а всередину континенту — до центру Невади. У результаті землетрусу і подальших пожеж загинуло до 3000 осіб, 225 000-300 000 залишилося без даху над головою, 80 % будівель в Сан-Франциско було зруйновано.

Землетрус супроводжувався зміщеннями ґрунту вздовж розлому Сан-Андреас на відстань до 6,0-8,5 м. Зміщення спостерігалися в північній його третини на ділянці завдовжки 477 км.

О 5:12 ранку за місцевим часом стався форшок землетрусу, через 20-25 секунд за ним пішов головний сейсмічний удар, в наступні 45-60 сек мала місце серія афтершоків.

Однак основний збиток (до 80 %) був завданий не землетрусом, а пожежами спричиненими ним, що тривали чотири доби. Багато будинків було підпалено своїми ж господарями, оскільки були застраховані від пожежі, але не від руйнування в результаті землетрусу. Про це повідомляється, наприклад, у доповідній записці капітана військ зв'язку США Леонарда Вайлдмана (Leonard D. Wildman). Гасіння пожеж було ускладнено тим, що система водопостачання міста була зруйнована землетрусом.

Відразу після катастрофи було офіційно оголошено про 498 загиблих в Сан-Франциско, 102 в Сан-Хосе та 64 в Санта-Роза. Зараз ця цифра визнана сильно заниженою, відомо, наприклад, що при підрахунках абсолютно не були враховані жертви з Чайнатауна. В наш час^[коли?] загальне число загиблих оцінюється в 3000 осіб. З 410-тисячного населення Сан-Франциско 225 000-300 000 залишилося без даху над головою.

Загальний збиток від землетрусу і пожеж оцінювався в 1906 році у $400 млн (з урахуванням інфляції еквівалентно $6,5 млрд 2006).

Хоча часто повідомляють, що мер Сан-Франциско Є. Шміц (Eugene Schmitz^[en]) і генерал Ф. Фанстон (Frederick Funston^[en]), командувач військової бази Президія (фільм), оголосили в місті воєнний стан, він не був введений. 4000 солдатів, які брали участь у гасінні пожеж і ліквідації їх наслідків підпорядковувалися цивільним службам. Шмітц, проте, вже 18 квітня видав наказ, що дозволяє поліції та солдатам розстрілювати на місці спійманих мародерів: було вбито близько 500 осіб.

Військові надали динаміт для підриву будинків, що проводився з метою запобігання розповсюдженню вогню. Вони також забезпечували постраждалих їжею і домівкою: ними було побудовано 5610 тимчасових будинків. Ці будинки здавалися за $2 в місяць, максимальна кількість людей, що жили в них склала 16 448, в 1907 майже всі вони були покинуті. 1 липня 1906 влада міста знайшла можливим відмовитися від подальшої допомоги армії.