Звірства у Вільній Державі Конго
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Звірства у Вільній державі Конго — низка законодавчих зловживань та систематичного розграбування у Вільній Державі Конго (сьогодні відомій як Демократична Республіка Конго), що керувалась під особистим керівництвом бельгійського короля Леопольда у 1885-1908 рр. У той період Конго була колонією європейських країн, проте тотальний контроль бельгійського короля перетворив її фактично на “приватну” колонію. Основні зловживання були пов’язані з впровадженням жорсткої трудової політики, яку було введено для екстенсивного збору та експорту природного каучуку. Жахливі умови праці для корінного населення, а також епідемічні хвороби, голод та зменшення рівня народжуваності призвели до стрімкого скорочення населення Конго. Хоча точні втрати не відомі, але вважається, що кількість жертв коливається від 1 до 15 мільйонів життів.
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
На Берлінській конференції 1884–85 рр. європейські держави віддали сучасну територію Конго під керівництво приватній “благодійній” організації, якою керував Леопольд II та який славилася своїми амбіціями до колоніальної експансії. Територія, що тепер знаходилася під контролем Леопольда ||, займала більш ніж 2 600 000 км², але нею керували відносно мала кількість спеціалістів, яких зібрали зі всієї Європи. Спочатку колонія займалася переважно видобутком слонової кістки, проте цей промисел не приносив значних прибутків, й територія вважалася невигідною. На тлі цих фінансових проблем, Вільна Держава Конго була навіть близькою до банкрутства. Проте у 1890-х роках відбувся бум попит на природний каучук, яким була багата колонія, і це спричинило докорінні зміни у Конго. Для полегшення видобутку та експорту каучуку всі національні землі в Конго були націоналізовані, а більшість з них потім розподілили серед приватних компаній як концесії (поступки). З 1891 по 1906 роки цим компаніями було дозволено робити все, що завгодно, без ризику судового втручання держави, в результаті чого вони за допомогою примусової праці та насильницьких методів могли максимізувати свій прибуток, збираючи гуму швидко та дешево. Окрім цього, була також створена національна армія Force Publique, основною метою діяльності якої було контроль за виконанням умов праці. Тих працівників, які відмовлялися збирати каучук, вбивали, а цілі непокірні поселення - ліквідовували.
Незважаючи на законодавчі звірства, основною причиною скорочення чисельності населення були хвороби. Ряд епідемій, зокрема африканська сонна хвороба, віспа, свинячий грип та амебіаз, значно скоротили корінне населення. Було підраховано, що лише в 1901 році 500 000 конголезців померли від сонної хвороби.
Окремі звірства, а зокрема відрубування рук працівників, привернуло значну міжнародну увагу. Їх відрізали солдати Force Publique, яких змушували відповідати за кожний вистріл, й тому вони звітувалися за допомогою принесених рук своїх жертв. Деталі цих злочинів були записані християнськими місіонерами, записки яких викликали громадське обурення у США, Франції, Великій Британії та інших країнах.Міжнародна кампанія проти Вільної Держави Конго розпочалася в 1890 році і досягла свого апогею після 1900 року під керівництвом британського активіста Е. Д. Мореля. У 1908 р. внаслідок міжнародного тиску уряд Бельгії анексував Вільну державу Конго, створив Бельгійське Конго та скасував багато законів, які були основою для вчинення звірств. Наразі кількість жертв корінного населення в цей період є предметом широкої дискусії. Також спірним є питання, чи можна ці злодіяння назвати геноцидом. Ні бельгійська монархія, ні пізніше бельгійська держава ніколи не вибачились за злодіяння.