Збірна Швейцарії з футболу
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Збірна Швейцарії з футболу (нім. Schweizer Fussballnationalmannschaft, італ. Nazionale di calcio della Svizzera, фр. Équipe nationale suisse de football, романш. Squadra naziunala da ballape da la Svizra) — чоловіча національна футбольна команда Швейцарії, яка керується Швейцарським футбольним союзом (ШФС) і представляє країну на міжнародному рівні.
Швейцарія | |||
---|---|---|---|
| |||
Прізвисько | А-команда (англ. A-Team) Національна команда (Наті) (нім. Nati) Червоні хрести (італ. Rossocrociati) | ||
Асоціація | Швейцарська футбольна асоціація | ||
Тренер | Мурат Якін | ||
Найбільше виступів | Граніт Джака (123) | ||
Найкращий бомбардир | Александер Фрай (42) | ||
Код ФІФА | SUI | ||
Місце в рейтингу ФІФА | 19 ▬ (4 квітня 2024)[1] | ||
| |||
Перший матч Франція 1:0 Швейцарія (Париж, Франція; 12 лютого 1905) | |||
Найбільша перемога Швейцарія 9:0 Литва (Париж, Франція; 25 травня 1924) | |||
Найбільша поразка Швейцарія 0:9 Англія (Базель, Швейцарія; 20 травня 1909) Угорщина 9:0 Швейцарія (Будапешт, Угорщина; 29 жовтня 1911) | |||
Чемпіонат світу | |||
Виступів | 12 (вперше у 1934) | ||
Найвище досягнення | чвертьфінал, 1934, 1938, 1954 | ||
Чемпіонат Європи | |||
Виступів | 6 (вперше у 1996) | ||
Найвище досягнення | чвертьфінал, 2020 |
Свій перший міжнародний матч збірна Швейцарії зіграла в 1905 році проти збірної Франції, в якому програла з рахунком 0:1. Найбільшими успіхами в її історії було здобуття срібних медалей на Олімпіаді 1924 року в Парижі і перемога в юніорському (U-17) чемпіонаті світу 2002 року. У період 1930–1960-х років в становленні збірної й у швейцарському футболі загалом вирішальну роль відігравав австрійський тренер Карл Раппан, який запровадив тактичну схему verrou (прообраз майбутнього катеначо) та керував збірною на фінальних змаганнях трьох світових чемпіонатів (1934, 1938 і 1954; останній проводився у самій Швейцарії).
У 1960-х роках в історії збірної Швейцарії почався період невдач, який тривав майже тридцять років. Лише на початку 1990-х англійському тренеру Рою Годжсону вдалося повернути Швейцарію до еліти світового футболу, вивівши збірну до фінальних змагань чемпіонату світу 1994 і чемпіонату Європи 1996. Під керівництвом Якоба Куна, тренера збірної у 2001—2008 роках, команда досягала фінальної стадії чемпіонату Європи 2004 і чемпіонату світу 2006; на останній світовій першості вона змогла вийти з групи і в ⅛ фіналу програла збірній України за результатами серії післяматчевих пенальті (0:0 в основний та додатковий час). Швейцарія вибула з розіграшу, не пропустивши жодного м’яча в жодному матчі, що є унікальним в історії чемпіонатів світу збігом обставин.
Станом на 4 квітня 2024 посідає 19-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].