Замок Ледниці
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Замок Ледніце (чеськ. Zámek Lednice) - неоготичний замок в Південній Моравії, розташований в 50 км на південь від Брно на самому кордоні з Австрією. [2] У 1996 році весь культурний ландшафт Ледніце-Вальтіце, в який входить і замок в м. Ледніце, був занесений до списку культурної спадщини ЮНЕСКО. [3]
| Замок Ледніце | |
|---|---|
 | |
48°48′05″ пн. ш. 16°48′20″ сх. д. | |
| Тип | шато |
| Статус спадщини | Національна культурна пам'ятка Чехіїd |
| Країна |  Чехія |
| Розташування | Ледніце |
| Архітектурний стиль | неоготика |
| Перша згадка | 1222 |
| Власник | Чехія |
| Адреса | Zámekd[1] |
| Сайт | www.zamek-lednice.com/cs |
  Замок Ледниці (Чехія) | |
 | |
 Замок Ледниці у Вікісховищі | |
Літня резиденція роду Ліхтеншейнів. [4]
Селище Леднsце вперше згадується в літописах за 1222 рік. [5] Місцеві вельможі Адамар і Ліперт спорудили невелику фортецю, яка повинна була охороняти міст через річку Диє. В історичних документах, що стосуються цього замку, з 1222 до 1414 рр. зустрічається німецька назва Eissgrube (Айсгруб), тобто «крижана яма, льодовик». З 1412 року замок стали називати Ледніце, [6] завдяки річці Диє і її вічно холодним водам.
У 1249 році король Чехії Вацлав I надав невелику фортецю в користування австрійському дворянину Зігфріду Сироті. [7] У 1332 р. поселення перейшло представникам роду Ліхтенштейнів, яким Ледніце і належало до кінця Другої світової війни.[8]
Уже в XVI столітті (при Хартманн Ліхтенштейні) середньовічна фортеця була знесена, і її замінив замок в стилі ренесанс. В цей же час Ледніцький замок був об'єднаний в один комплекс з сусіднім Валтіцьким замком, який Ліхтенштейни купили в 1395 р. [9] У період Тридцятирічної війни (з 1618 по 1648 рік) замок серйозно постраждав від нападів шведських військ. [10]
Все це змусило Ліхтенштейнів після закінчення війни провести масштабну реконструкцію всього комплексу - знищені об'єкти були повністю відбудовані і перетворені в барокову резиденцію. Реконструкція тривала до 1730 р., [11] над проєктом працювали відомий архітектор Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах, а згодом — Доменіко Мартінеллі з Лукки — від цього проєкту в незайманому вигляді залишилися лише крило замку, в якому розташовувалися стайні й манеж. Тоді ж у замковому комплексі між двома резиденціями був заснований величезний парк.[9]
У другій половині XVIII століття була проведена нова реконструкція замку, і в 1815 р. були усунені його бічні крила. У 1837 році князь Алоїз II успадкував замок Ледніце. Князь провів багато часу в Англії і бачив, як аристократія може закріпити свої позиції в суспільстві, де править буржуазія. У той час модним віянням в будівництві стала неоготика. У 1848 році князь Ліхтенштейн вирішив перебудувати свою садибу Ледніце в неоготичному стилі. [12]
Свій сучасний вигляд замок отримав після перебудови в неоготичному стилі тюдорського типу в 1846 - 1858 роки. [13] Автором проєкту тоді був віденський архітектор Георг Вінгельмюллер.[14] Він залишив неушкодженими барокові стіни замку, однак заново обробив фасади, доповнивши їх різними елементами - балкончиками, арками, колонами, башточками. Цей же стиль підтримується і в інтер'єрах. [8] Тоді князь Алоїз II Ліхтенштейн вирішив, що Відень не підходить для проведення в ній літніх урочистостей, і наказав переробити Ледніце в представницьку резиденцію. [15]
Вінгельмюллер тому й відвідав Англію, де познайомився з неоготичними замками і використовував їх як зразок свого проєкту. Ця перебудова перетворила замок Ледніце, як часто говорять, у «романтичне чудо Чехії» або «неоготичну перлину Чехії».[16]
Після Другої світової війни Ліхтенштейни були змушені через звинувачення в зв'язках з фашистами емігрувати, вивізши при цьому більшість цінних речей із замку. [17] Під управлінням Ліхтенштейнів замок залишався аж до націоналізації в 1945 році. [18] З цього року замок є власністю держави, [19] і керує ним Міністерство культури Чеської Республіки за допомогою Національного інституту пам'яток. [20]
Всі зали замку мають власну назву, які повністю відповідають його оформлення. [21]
Спочатку замок був побудований в стилі Ренесанс. У XVII столітті він був перебудований і набув рис, характерних стилю бароко і неоготики. Сьогоднішній вигляд замок набув після масштабної реконструкції в XIX столітті в стилі, що імітує неоготику, [22] ставши яскравим представником неоготичного англійського стилю. [23]
У 1843 - 1848 роки будувалася пальмова оранжерея, що є найстарішою спорудою цього типу в Європі. У ній можна оглянути колекцію тропічної і субтропічної флори. [24] В оранжереї ростуть фінікові і бананові пальми, які навіть дають урожай. [25] Оранжерея в довжину 92 метрів, шириною в 13 метрів і висотою 10 метрів. [26]
У 1843—1848 роках був за проєктом Йогана Бернарда Фішера фон Ерлаха побудований гігантський комплекс стайні з манежами, завершений Мартінеллі. Нині це найстаріша збережена частина замку.[26]
- 1-й екскурсійний маршрут
Триває 50 хвилин. Пропонує побачити парадні зали на першому поверсі замку, що служили для проведення світських заходів, танців і балів, а саме вестибюль, мисливський салон, ванну, передпокій, синю кімнату, дамську спальню, китайську кімнату і кабінет, лицарський зал, їдальню, бібліотеку, бірюзовий зал для прийомів, червоний курильний салон і синій зал для танців. [27]
- 2-й екскурсійний маршрут
Триває 50 хвилин. Під час цього маршруту можна побачити князівські апартаменти на другому поверсі замку. Замкові покої служили князівської сім'ї до 1945 року. Починаючи з 50-х рр. XX століття і до 2001 року в цих приміщеннях виставлялися експонати сільськогосподарського музею. З 2001 року знову відкритий екскурсійний маршрут з справжніми предметами, виставленими на основі документів того часу. [28]
- 3-й екскурсійний маршрут
Триває 50 хвилин. Відвідувачам пропонується огляд дитячих кімнат князів і княгинь і Музей ляльок. У першій частині маршруту відвідувачі побачать мебльовані кімнати князів і князівен Ліхтенштейну. Друга частина екскурсії пропонує можливість відвідати музей ляльок Мілана Кніжака, що був найбільшою приватною колекцією історичних ляльок в Чехії. [29]
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
