Loading AI tools
українська художниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Людмила Євгенівна Жоголь (нар. 23 травня 1930, Київ — пом. 15 квітня 2015,[1] Київ) — українська художниця декоративного текстилю, одна з основоположниць національної школи гобелена України 2-ї половини ХХ ст. Кандидат мистецтвознавства (1965). Народний художник України (1994), академік Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (2000).
| Жоголь Людмила Євгенівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 23 травня 1930 Київ, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 15 квітня 2015 (84 роки) | |||
| Київ, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Жанр | гобелен | |||
| Навчання | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1954) | |||
| Діяльність | художниця, майстриня гобеленів, візуальна мисткиня, художниця по текстилю, мистецтвознавиця | |||
| Працівник | Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Народилась в місті Київ. Художнє навчання опановувала у Львівському інституті декоративного мистецтва. Її вчителями були Й. Бокшай, В. Монастирський, Р. Сельський та інші.
Серед студентської молоді інституту на той час був і Мирон Кипріян, народний художник України, лауреат Шевченківської премії.
Сама створювала ескіз майбутнього гобелену. Потім робила картон у натуральний розмір майбутнього твору. Твори майстрині виконували вручну на Решетилівській фабриці художніх виробів. Головна тема творів мисткині — квіткові гобелени. Працювала в рідкій техніці гобеленів — монфльор.
У 1980-ті роки була головою Спілки художників УРСР. Посада дозволяла мандрувати Західною Європою та світом (відвідала Францію, Італію, Норвегію, Ліван, Єгипет, Кубу, Швецію, Данію).
Декілька років була викладачем, керувала в Академії архітектури відділом кераміки. Останні роки завідувала кафедрою художнього текстилю та моделювання костюма в Інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука.
Найважливішим внеском художниці у розвиток українського мистецтва другої половини ХХ - початку ХХІ ст. є розроблена нею система синтетичної взаємодії архітектурного інтер’єру та художньої тканини. Багато і плідно працювала мистецтвознавиця як теоретик образотворчого і декоративного мистецтва. Вона авторка книг та понад 100 статей з питань синтезу мистецтв.
Твори Л. Є. Жоголь прикрашають інтер'єри Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Київської міської ради, Посольств України в Греції, Австрії, Бразилії, київського Будинку кіно, готелів «Київ», «Русь», «Дніпро», інших офіційних та громадських установ, зберігаються у багатьох музеях України а інших країн ( Італії, Франції, Норвегії), експонуються на виставках сучасного українського мистецтва.
У Національному музеї українського народного декоративного мистецтва зберігається найбільша та найвагоміша колекція (понад 100 одиниць зберігання) творів Людмили Жоголь[2].
З 1978 по 2011 роки. відбулось 23 персональні виставки художниці[3].
Мала власну родину: її син — архітектор (загинув восени 2014 року в автокатастрофі).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
