Loading AI tools
французька антропологиня та політична активістка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Жермен Тійон (фр. Germaine Tillion; нар. 30 травня 1907, Алегрі, департамент Верхня Луара — 19 квітня 2008, Сен-Манді, департамент Валь-де-Марн) — учасниця французького руху опору, етнолог. Дослідниця військових злочинів у концентраційних таборах.
 | Ця стаття може містити помилки перекладу з іншої мови. |
| Жермен Тійон | |
|---|---|
| фр. Germaine Tillion | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Germaine Marie Rosine Marguerite Francoise Antoine Tillion[1] |
| Народилася | 30 травня 1907[2][3][…] Аллегр, Верхня Луара, Франція[1] |
| Померла | 19 квітня 2008[2][3][…] (100 років) Сен-Манде, Валь-де-Марн, Франція[1] |
| Поховання | Пантеон і Тулон |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | етнолог, учасниця французького Руху Опору, антрополог |
| Alma mater | Національний інститут східних мов і цивілізацій і Луврська школаd |
| Знання мов | французька[3][4] |
| Заклад | Вища школа соціальних наук |
| Учасник | Алжирська війна і Друга світова війна |
| Батько | Lucien Tilliond |
| Мати | Émilie Tilliond |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 1347628 |
Жермен Тійон народилася 30 травня 1907 року в Алегрі (Верхня Луара). Вона є дочкою керівника магістрату Люсьєна Тійона (1867—1925) та Емілі Кюссаці (1876—1945), у шлюбі — Емілі Тійон. Її батьки належали до світу буржуазії.
У віці восьми років Жермен разом зі своєю сестрою Франсуазою вирушили в інститут Жанни д'Арк в Клермон-Феррані[5]. У 1922 році її батьки переїхали до Сен-Мор в будинок батьків Емілі.
Її батько сприяє в складанні туристичних гідів та книг, діяльність Емілі Тійон починається лише по смерті її чоловіка.
Повернувшись 1940 року до Парижу, Тійон виявляє, що Францію захопила Німеччина. Як свій перший акт опору вона допомагала єврейській родині, даючи їм документи своєї сім'ї. Вона стала однією з членів французького Опору в мережі Музею Хомме в Парижі. Її місії включали допомогу в'язням для втечі та організацію розвідки для союзних військ з 1940 по 1942 рік.
Жермен Тійон і кілька її колег створили осередок, названий «Мережею музею Людини», в яку увійшли насамперед етнограф Борис Вільде, бібліотекар Івон Оддон і антрополог Анатолій Левицький. Осередок займалася збором інформації і організації акцій громадянської непокори. Кілька членів осередку були заарештовані в січні 1941 року, засуджені в січні — лютому 1942 року, і семеро з них були розстріляні 23 лютого 1942.
Тійон вдалося уникнути арешту, і протягом ще півтора року вона вела велику роботу по об'єднанню розрізнених осередків опору і збору інформації для британської розвідки. Передана священиком Робертом Алешем, який приєднався до її мережі опору і здобув її довіру, вона була заарештована 13 серпня 1942 р. і поміщена у в'язницю Санте. У жовтні була переведена до в'язниці Френ, а через рік у відповідності з директивою «ніч і туман» була вислана в концентраційний табір Равенсбрюк, куди прибула 31 жовтня 1943 року
Жермен Тійон провела в ув'язненні в Равенсбрюк 17 місяців. Весь цей час їй вдавалося підтримувати інших ув'язнених, налаштовувати їх на продовження боротьби за звільнення від нацизму. Ґрунтуючись на своїй кваліфікації етнолога і на досвіді експедиції в Алжирі, за час перебування в концтаборі Тійон підготувала наукову роботу, присвячену економічного аспекту системи нацистських концентраційних таборів. Щоб якось урізноманітнити перебування в неволі, Тійон написала також оперету.
31 січня 1944 року також ще була заарештована, а 2 березня 1945 року убита в газовій камері мати Жермен, письменниця Емілі Тійон.
23 квітня 1945 року в числі трьох сотень інших жінок-ув'язнених Равенсбрюка Жермен Тійон була звільнена і передана шведському Червоному хресту.
Повернулася до Франції в липні 1945 року і повернулася в НЦНД, але покинула секцію етнології, щоб працювати в секції сучасної історії, де вона присвятить себе роботі з історії Другої світової війни (розслідування військових злочинів).
Жермен Тійон виявилася єдиною, хто вижив зі своєї групи руху опору, тому перші післяпереможні роки вона присвятила документуванню діяльності групи, яку вона називала «Мережею музею Людини», і визнанням заслуг її загиблих соратників-етнологів з боку битви за Францію.
У 1945 році Жермен Тійон взяла участь в написанні «Білої книги» про історію інтернування та депортацію. У 1946 році опублікувала книгу, в якій досліджувався феномен концтаборів в тоталітарних державах: як в нацистської Німеччини, так і в СРСР.
У 1954 році Тійон була направлена міністром внутрішніх справ Франсуа Міттераном в Алжир, де незадовго до цього почалися зіткнення, що призвели в подальшому до Алжирської війни. Тійон виявила, що за минулі 20 років становище знайомого їй по експедиціях 30-х років сильно погіршилося. Вона кілька разів поверталася в Алжир протягом 1950-1960-х років, написала і видала кілька книг про стан країни і її населення.
Жермен Тійон залишалася голосною на декількох політичних темах: проти пауперизації алжирського населення, проти французького застосування катувань у Алжирі, для звільнення жінок у Середземномор'ї.
У 2004 році разом з іншими французькими інтелектуалами вона виступила з заявою проти катувань в Іраку.
Щоб відсвяткувати свій 100-річний ювілей, її оперета «Le Verfügbar aux Enfers» була представлена в 2007 році в Театрі дю Шатле в Парижі. Менш ніж через рік, трохи не доживши до свого 101-річчя, Жермен Тійон померла.
21 лютого 2014 року президент Франції Франсуа Олланд оголосив, що вона буде похована в Пантеоні. Вона була похована там в травні 2015 року в символічному похованні. Труну Джермейн Мільйон в Пантеоні містить не її останки, а Ґ від її могили, бо її родина не хотіла, щоб саме тіло переносилося.
Жермен Тійон були присвячені численні фільми:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
