Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Жан-Батист Донасьєн де Вімер де Рошамбо (фр. Jean-Baptiste Donatien de Vimeur de Rochambeau; 1 липня 1725 — 10 травня 1807) — французький шляхтич і генерал, який відіграв значну роль у Війні за незалежність США, командуючи французьким експедиційним корпусом, що прибув на допомогу американським патріотам. Також брав участь у бойових діях на ранніх етапах правління Наполеона.
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (липень 2016) |
| Жан-Батист Донасьєн де Вімер де Рошамбо | |
|---|---|
| фр. Jean-Baptiste Donatien de Vimeur de Rochambeau | |
 Маршал де Рошамбо | |
| Народився | 1 липня 1725 Вандом, (Франція) |
| Помер | 10 травня 1807 (81 рік) Торе-ла-Рошетт, (Франція) |
| Громадянство | Франція |
| Діяльність | військовий діяч, генерал |
| Знання мов | французька[1] |
| Учасник | Війна за австрійську спадщину, Семирічна війна, Війна за незалежність США і Революційні війни |
| Титул | граф[d] |
| Військове звання | генерал |
| Батько | Joseph Charles II de Vimeur, Marquis de Rochambeaud[2] |
| Мати | Marie Claire Thérèse Bégond[2] |
| Діти | Donatien-Marie-Joseph de Rochambeaud |
| Автограф | .png){kind=small} |
| Нагороди | |
 | |
Рошамбо народився у Вандомі (провінція Орлеан, нині департамент Луар і Шер). Вчився в єзуїтському коледжі в Блуа. Після смерті старшого брата він вступив до кавалерійського полку і служив у Богемії, Баварії та на Рейні під час війни за австрійську спадщину.
У 1742 році він вступив корнетом до кавалерійського полку під керівництвом герцога де Бролі, беручи участь у війні за австрійську спадщину, воював у Богемії, Баварії та Ельзасі, був ад'ютантом герцога Орлеанського, а пізніше графа Клермона. Разом з ним брав участь в облозі Антверпена та в битві при Рокурі у 1746 році.
У 1747 році Рошамбо отримав звання полковника. Брав участь в облозі Маастрихта у 1748 році та став губернатором Вандома у 1749 році. Після того, як він відзначився у битві при Менорці у 1756 році, на початку Семирічної війни, Рошамбо був підвищений до звання бригадного генерала піхоти. Під час облоги Порт-Магона у 1756 році він сприяв завоюванню цього міста. За заслуги був призначений шефом Овернського 17-го піхотного лінійного полку. У 1758 року воював у Німеччині, зокрема брав участь у боях під Крефельдом і Клостеркампом, де отримав кілька поранень.
У 1780 році Рошамбо був призначений командувачем сухопутних військ, у складі експедиційного корпусу, який французький уряд послав на допомогу американським повстанцям. Отримавши звання генерал-лейтенанта, він командував близько 7 000 французькими військовими, які мали наказ приєднатися до Континентальної армії Джорджа Вашингтона. Армія Рошамбо налічувала більше військових, ніж армія Вашингтона на той час. Через це швед Ганс Аксель фон Ферзен, який був на службі у повстанців, не міг узяти командування на себе і служив у Рошамбо як ад'ютант та перекладач.
Військо під командуванням Рошамбо висадилося в Ньюпорті, штат Род-Айленд, 10 липня, але не вело бойових дій протягом року через те, що французький флот був заблокований англійцями в затоці Наррагансет. Французи базувалися в Браунівському університеті, який тоді ще був коледжем Род-Айленду, і в будівлі відомій як Edifice, яку перетворили на військовий шпиталь. У липні 1781 року військо Рошамбо вийшло з Род-Айленду, пройшовши через Коннектикут, щоб приєднатися до Вашингтона біля річки Гудзон. Об'єднані сили вирушили на облогу Йорктауна. 22 вересня вони з'єдналися з військами Маркіза де Лафайєта і 19 жовтня змусили лорда Корнуелса здатися.
Після повернення до Франції Рошамбо був прийнятий королем Людовиком XVI та призначений губернатором Пікардії, історичної провінції на півночі країни. Під час Французької революції він командував північною армією з моменту падіння старого режиму Людовика XVI в 1792 році і до початку правління Наполеона Бонапарта, що завершилося утворенням Першої Французької Імперії в 1804 році. 28 грудня 1791 року йому було присвоєно звання маршала Франції за швидке відбуновлення прикордонних редутів та укріплень на півночі країни, але він пішов у відставку 1792 року. Попри те, що Рошамбо підтримував Національні збори Франції, він був заарештований під час революційного терору і ледве уникнув гільйотини. Згодом Наполеон I відправив його на пенсію. 10 травня 1807 року Рошамбо помер у Торе-ла-Рошетті.
Його син, Донат'є Марі Жозеф де Вімер, був поважною фігурою під час французьких революційних і наполеонівських війн.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
