![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fc/Eta_Carinae.jpg/640px-Eta_Carinae.jpg&w=640&q=50)
Ета Кіля
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
η Кіля (η Car, η Carinae) — зоряна система в сузір'ї Кіля, яка складається принаймні з двох гравітаційно пов'язаних зір, із сукупною світністю, яка більш як у 5 мільйонів разів перевершує світність Сонця. Перебуває на відстані близько 7500 світлових років (2300 парсек). Уперше згадується як зоря 4-ї зоряної величини, але в період з 1837 по 1856 рік під час події, відомої як «Великий спалах», значно збільшила свою яскравість. η Кіля досягла блиску –0,8m і в період з 11 по 14 березня 1843 року була другою за яскравістю зорею на земному небосхилі (після Сіріуса), після чого поступово почала зменшувати світність, і до 1870-х років перестала бути видимою неозброєним оком. Починаючи з 1940 року знову поступово збільшує яскравість. До 2014 року досягла зоряної величини 4,5m. Південніше 30° південної широти η Кіля ніколи не заходить за горизонт, у місцях на північ від 30° північної широти її ніколи не видно.
![]() Зображення отримане "Wide Field and Planetary Camera 2" (WFPC2) у червоних та майже ультрафіолетових хвилях[1] | |
Дані дослідження Епоха J2000 | |
---|---|
Сузір'я | Кіль |
Пряме піднесення | 10г 45х 03.591с[2] |
Схилення | −59° 41′ 04.26″[2] |
Видима величина (V) | −1.0 to ~7.6[3] |
Характеристики | |
Спектральний клас | змінний[4] + O[5][6] |
показник кольору U−B | −0.45[7] |
Тип змінності | яскрава блакитна змінна(LBV)[8] & подвійна зоря[9] |
Астрометрія | |
Променева швидкість (Rv) | −25.0[10] км/сек |
Власний рух (μ) | за пр. піднес.: −7.6[2] мас/рік |
Відстань | 7 500 світлових років 2 300[11] парсек |
Абсолютна величина (MV) | −8.6 (2012)[12] |
Подробиці | |
Маса | 120[13] M☉ |
Радіус | 60-800[14] R☉ |
Світність | 5,000,000[5][6] L☉ |
Ефективна температура | 15,000[5] K |
Вік | <3[6] років |
Компоненти орбіти | |
Другий компонент | η Car B |
Період (P) | 5.54 років |
Велика піввісь (a) | 15.4[15] а. о. |
Ексцентриситет (e) | 0.9[16] |
нахил (i) | 130–145[15]° |
Вузол (Ω) | {{{node}}}° |
Епоха периастру (T) | 2009.03[17] |
Інші позначення | |
Посилання | |
SIMBAD | дані для Eta+Carinae |
Дві зорі в системі η Кіля рухаються навколо спільного центру тяжіння по витягнутих еліптичних орбітах (ексцентриситет 0,9) з періодом 5,54 земного року. Основний компонент системи — гіпергігант, яскрава блакитна змінна (ЯБЗ), що спочатку мала масу 150—250 сонячних, з яких втратила вже принаймні 30. Це одна з найбільших і найбільш нестійких відомих зір. Її маса близька до теоретичної верхньої межі. Як очікують, в астрономічно близькому майбутньому (кілька десятків тисячоліть) вона стане надновою. η Кіля А — єдина зоря, від якої зафіксовано ультрафіолетове лазерне випромінювання. Друга зоря, η Car B, теж має дуже високу поверхневу температуру і світність; ймовірно, належить до спектрального класу О, а її маса становить близько 30—80 сонячних.
Світло від компонентів системи η Кіля сильно поглинається невеликою біполярною туманністю Гомункул(інші мови) розмірами 12×18 кутових секунд[21], яка складається з речовини центральної зорі, викинутої під час «Великого спалаху». Масу пилу в Гомункулі оцінюють у 0,04 сонячної. Через цю туманність спостереження зір ускладнене для телескопів. η Кіля А втрачає масу[en] настільки швидко, що її фотосфера гравітаційно не пов'язана із зорею і «здувається» випромінюванням у навколишній простір. Система розташована на відстані 7500—8000 світлових років від Сонця.
Зоря належить до розсіяного зоряного скупчення Трюмплер 16(інші мови) у набагато більшій туманності Кіля. Безвідносно до зорі або туманності існує слабкий метеорний потік Ета-Карініди[en] з радіантом, дуже близьким до зорі на небі.
Зоря має сучасну назву Форамен (від лат. foramen «отвір»), пов'язану з близькою до зорі туманністю Замкова щілина (NGC 3324).