Еріх Адікес

Еріх Адікес (нім. Erich Adickes; 29 червня 1866, Бремен — 8 липня 1928, Тюбінген) — німецький філософ, професор.

Еріх Адікес
нім. Erich Adickes
Народився	29 червня 1866(1866-06-29)[1][2][…] Lesumd[2]
Помер	8 липня 1928(1928-07-08)[1][3][…] (62 роки) Тюбінген, Німеччина[1]
Поховання	Stadtfriedhof Tübingend
Країна	Німецька імперія
Діяльність	філософ, викладач університету, вчитель
Alma mater	Тюбінгенський університет Christianeumd (1884) HU Berlin
Галузь	філософія
Заклад	Тюбінгенський університет[2] Вестфальський університет імені Вільгельма[2]
Науковий ступінь	докторський ступінь[1] і професор
Аспіранти, докторанти	Theodor Haeringd
Членство	Tübinger Burschenschaft Derendingiad
Діти	Wilhelm Diedrich Adickesd

Біографія

Еріх Адікес народився 29 вересня 1866 в німецькому місті Бремен.

Здобув освіту в Тюбінгенському університеті і Берлінському університеті імені Гумбольдта.

У 1887 році, по захисту дисертації, Еріх Адікес отримав докторський ступінь.

У 1895 році очолив кафедру філософії в Університеті імені Християна Альбрехта в Кілі.

Починаючи з 1902 року, Еріх Адікес викладав філософію в Мюнстерському університеті (нині Вестфальський університет імені Вільгельма).

Еріх Адікес запам'ятався сучасникам, як затятий критик і противник філософських теорій Ганса Файхінгера. Він виступав проти ідеї матеріалізму, а також проти «моністичної натурфілософії» дарвініста Ернста Геккеля і стверджував, що матерія не існує об'єктивно, що це «питання нашого розуму», «стан свідомості». Атоми є лише допоміжними поняттями розуму. Він заперечував можливість наукового пізнання об'єктивного світу^[4].

У 1907 році Адікес запропонував концепцію чотирьох світоглядів: догматичного (доктринерського), агностичного (скептичного), традиційного та інноваційного, передбачивши цим концепції психологічних типів 20 століття.

Адікес був членом братства Tübinger Burschenschaft Derendingia^[de].

Еріх Адікес помер 8 липня 1928 року в місті Тюбінген у віці 61-го року.

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #11600780X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Collinson D. Biographical Dictionary of Twentieth-Century Philosophers — 1996. — ISBN 978-0-415-06043-1

   d:Track:Q19944832d:Track:Q79085650
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. Katalog der Deutschen Nationalbibliothek (нім.). portal.dnb.de. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2019.

Література

• German Kantian Bibliography. In: Philosophical Review, May 1893 — June 1896 року, 3 Bde. Boston 1895/96
• Kant contra Haeckel. Erkenntnistheorie gegen naturwissenschaftlichen Dogmatismus, Berlin 1901
• Anti-Kappes. Eine notgedrungene Entgegenung, Berlin 1904
• Untersuchungen zu Kants physischer Geographie, 1911
• Kants Ansichten über Geschichte und den Bau der Erde, 1911
• Ein neu aufgefundenes Kollegheft nach Kants Vorlesung über physische Geographie, Tübingen 1913
• Kants Opus postumum dargestellt und beurteilt — Berlin : Reuther & Reichard, 1920. (Kant-Studien. Ergänzungshefte ; Nr. 50) — 855 Seiten
• AE [Selbstdarstellung], In: Raymund Schmidt (Hrsg.): Die Philosophie der Gegenwart in Selbstdarstellungen, 2 Bde. Leipzig 1923
• Kant und das Ding an sich, 1924
• Kant als Naturforscher, 2 Bände, 1924/1925
• Kant und die Als-Ob-Philosophie, 1927
• Kants Lehre von der doppelten Affektion unseres Ichs als Schlüssel zu seiner Erkenntnistheorie, 1929

Посилання