Loading AI tools
шведська політик, юристка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Енні Марія Тереза Йоганссон (швед. Annie Marie Therése Johansson, у шлюбі Леф (швед. Lööf), 16 липня 1983, парафія Вернаму в лені Єнчепінг)[3] - шведська політик, юристка, автобіографка. Голова Партії центру з 2011 року, парламентарка від округу Йончепінг після парламентських виборів у Швеції 2006 року.[4] В 2011–2014 роках міністерка підприємництва Швеції в уряді Рейнфельдта.[5]
| Енні Леф | |
|---|---|
.jpg) | |
 Лідер Центристської партії | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 23 вересня 2011 |
| Прем'єр-міністр | Фредрік Райнфельдт, Стефан Левен |
| Попередник | Мауд Олофссон |
| Міністр підприємництва Швеції | |
| 29 вересня 2011 — 3 жовтня 2014 | |
| Прем'єр-міністр | Фредрік Райнфельдт |
| Попередник | Мауд Олофссон |
| Наступник | Мікаел Дамберг |
| Член парламенту | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 2006-2010 2010-2014, 2014-2018, 2018-2022 |
| Прем'єр-міністр | Фредрік Райнфельдт, Стефан Левен |
| Народився | 16 липня 1983[1][2] (41 рік) Вернаму, Єнчепінг (лен) Швеція |
| Виборчий округ | Єнчепінг (лен) |
| Відомий як | політична діячка, юристка |
| Громадянство | Швеція |
| Alma mater | Лундський університет |
| Політична партія | Центристська партія |
| Батько | Ганс-Геран Йоганссон |
| Мати | Роуз-Марі Йоганссон |
| У шлюбі з | Карл-Йоган Леф |
| Діти | 1 |
| centerpartiet.se | |
Енні Йоганссон народилася і виросла в селі Мараме, що розташовується на півночі від Вернаму. В даний час вона живе в Наці поблизу Стокгольма. Вона є дочкою Ганса-Герана Йоганссона, члена центральної партії і був головою міської ради Вернаму. Її мати, Роуз-Марі Йоганссон (до шлюбу Йонссон), працювала радницею банку у Föreningssparbanken у Вернаму.[6][7]
У молодості Йоганссон цікавилася футболом і політикою. Вона грала у футбол і була воротаркою у жіночій юніорській футбольній команді ІФК Вернаму.[6] Протягом останнього року гімназії вона почала займатися політикою і увійшла до Центристської партії восени 2001 року. Вивчала програму соціальних наук у гімназії Фіннведенс. Закінчила гімназію в 2002 році з найвищими оцінками з усіх предметів.[8]
Після навчання вона була прийнята на посаду омбудсмена виборчого комітету молодіжної федерації Центральної партії (CUF) в лені Єнчепінг під час парламентських виборів 2002 року. У цьому ж році вона була нагороджена грантом Дага Гаммаршельда за відданість питанням міжнародної екології і миру.[9] Влітку 2003 року працювала в Лондоні в якості баристи в Coffee Republic.[7]
У 2011 році Енні Йоганссон одружилася з Карлом-Йоганом Лефом (раніше Карлссоном). Подружжя взяло прізвище Леф на шлюбній церемонії.
У вересні 2003 року Енні Йоганссон переїхала до Лунд, щоб навчатися на юридичному факультеті в університеті Лунда.[10] Влітку 2005 і 2006 років вона працювала юрисконсульткою у Föreningssparbanken у рідному місті Вернаму, де її мати працювала радницею банку.[7][11] У 2006 році взяла академічну відпустку, оскільки була обрана до Риксдагу на виборах 2006 року, пізніше продовжила навчання паралельно з роботою у парламенті. Закінчила навчання в серпні 2011 року[12][10]. На юридичному факультеті вона вивчала факультативні курси кримінології та політології на базовому рівні, а також кримінальний процес та кримінальне право на вищому рівні. Вона вивчала два останні курси в Стокгольмському університеті. Написала дисертацію в галузі кримінального права і отримала найвищу оцінку (AB).[13]
У 2008 році Йоганссон отримала стипендію програми Молодого європейського лідерства Молодих від Посольства США в Стокгольмі.
Енні Йоганссон була активною в муніципальній політиці в комуні Вернамо між 2002 і 2010 роками. У 2002–2004 роках вона була депутаткою міської ради, взодила до Громадського комітету у 2002–2004 роках. Йоганссон також була обраною у міську раду Вернаму в 2010 році, але залишила посаду через багато національних зобов'язань.[7]
На парламентських виборах 2006 року Йоганссон, за відкритими списками, пройшла у Риксдаг від Партії Центру. Вона була наймолодшою з членів парламенту Швеції протягом 2006-2010 років.[14] У 2006-2008 роках Йоганссон була заступницею члена шведської делегації Північної Ради. У 2006-2010 роках входила до Конституційної комісії, потім до фінансового комітету у 2010-2011 роках. Вона також була заступницею голови Комітету з питань юстиції (2006–2011) та Комітету з питань ринку праці (2009–2010).[7] Після парламентських виборів у 2010 році Йоганссон була головою національної групи післяпродажного аналізу. Група аналізу представила свій звіт у січні 2011 року. У тому ж році вона стала спікеркою партії з питань господарства.[15] Під час своєї роботи в парламенті служила в кількох урядових комісіях.[7]
У січні 2007 року Енні Йоганссон спільно з колегою Фредеріком Федерлі заснувала мережу Ліберальна група для ліберально налаштованих людей всередині і поза межами Риксдагу. До травня того ж року вона була першою віцепрезидентом молодіжного союзу CUF. Протягом кількох років входила до ради молодіжного товариства Північного центру, яка інколи була другою за величиною партійно-політичною молодіжною організацією в скандинавських країнах. Окрім своїх парламентських обов'язків, Йоганссон протягом двох років входила до правління Coompanion, а також до правління університету Йончепінгу.[16]
Протягом перших років роботи в парламенті Енні Йоганссон була однією з головних гравців у важливому питанні про закон FRA. Вона була спікеркою у справах політики конфіденційності Центристської партії і в цій ролі відкрито критикувала нове законодавство і вимагала вдосконалення вже восени 2007 року, коли Риксдаг займався цим питанням. До парламентського рішення про закон у червні 2007 року, прийняття рішення було відкладено на рік меншістю, було відзначено, що Йоганссон і Фредерік Федерлі критикували цю пропозицію і вимагали поліпшення конфіденційності.[17]
Те ж саме питання знову було піднято в 2008 році, і Йоганссон знову брала активну участь у дискусії. Коли дебати про законопроєкт наблизилися, стало зрозуміло, що депутати парламенту від урядових партій не дійшли згоди з цього питання. Медійний фокус був спрямований на депутатів, в першу чергу, Федерлі і Йоганссон, які обидвоє висловили сумніви щодо законопроєкту. Медіа повідомляли, про інтенсивні зустрічі партійних колег, а також про тиск через електронну пошту, листи та вебщоденники із закликами голосувати проти законопроєкту[18]. У своєму виступі Йоганссон, як і Федерлі, подала заяву про повернення законопроєкту на допрацювання до Комітету оборони, інакше він буде відхилений. Законопроєкт був повторно поданий, і після певних змін і обіцянок ще більше його допрацювати восени закон було прийнято за підтримки Йоганссон і Федерлі. Це викликало сильну реакцію з боку дуже критичних опонентів законопроєкту, але Йоганссон відкинула критику, заявивши, що вона звучить з уст тих, "хто взагалі не хотіли запронованих у законопроєкті змін"[19]. Фріда Йоганссон Метсо сказала, що це звучить дивно, що Йоганссон і Федерлі вагалися, хоча пристали на такі невеликі корективи.[20]
Енні (Йоганссон) Леф була обрана шляхом акламації новою лідеркою партії Центру як наступниця Мауд Олофссон, на з'їзді партії в Оре 23 вересня 2011 року.[21] Таким чином, вона стала наймолодшою головою партії всіх часів. В той же час вона також стала міністеркою, коли взяла на себе посаду міністра підприємництва в уряді Рейнфельдта[22], яку займала минула лідерка партії.
30 липня 2012 року Dagens Nyheter[23] повідомила, що департамент з питань житлово-комунального господарства і міського розвитку (що належить до Міністерства підприємництва, його представництво) з 2010 року послідовно порушує свої власні правила внутрішнього представництва та заплатив понад 16 мільйонів шведських крон за вечірки, відвідування готелів і конференції.[24][25] 6 серпня 2012 року Леф вирішила звільнити генерального директора департаменту Крістіну Лугнет. Незабаром після цього Aftonbladet звернулася до Міністерства підприємництва з проханням про подання документів.[26] Документи показали, що Леф, порушуючи положення урядових відомств і власні правила Міністерства підприємництва,[27] неодноразово дозволяла департаменту виставляти рахунок за більшість відвідувань ресторанів, включаючи внутрішні обіди для її персоналу.[28] Партія Центру згодом повернула гроші, оскільки саме вона несе відповідальність за ці витрати.[29]
Після того, як з'ясувалося, що Міністерство підприємництва намагалося приховати рахунки за вечірки і алкоголь, які опублікувала Aftonbladet, повідомлялося, що всі міністерства, за винятком одного, регулярно інформують свої відділи преси, коли вони подають документи журналістам, які, на їхню думку, можуть викликати питання [30] повідомив Лейф Пагроцький на розгляді справи в Конституційній комісії[31][32] Після доповіді впала довіра до Леф, але вона залишилася на посаді, і Генрік Оскарсон, професор політології, зазначив, що виборці швидко забувають.[33]
Леф очолила Партію Центру на парламентських виборах 2014 року, коли партія разом з рештою Альянсу програла вибори.[34] Згідно з опитуваннями, які проводилися протягом мандатного періоду 2010–2014 рр., партія не проходила 4% вибочий поріг, однак на виборах 2014 року партія набрала 6,11%[35], трохи менше від результатів 2010 року. Кількість депутатів від Партії Центру, однак, зменшилася принаймні серед партій Альянсу[35]. Після парламентських виборів 2014 року відбувалося поступове збільшення як громадської думки стосовно Центристської партії, так і показників довіри до Леф в різних соціологічних опитуваннях. У 2017 році Леф мала найвищий рівень довіри серед усіх партійних лідерів у Швеції у декількох опитуваннях.[36][37]
У 2017 році Леф вперше взяла участь у зустрічі Групи Білдерберга для глобальної силової еліти.[38] Раніше в зустрічі брали участь прем'єр-міністри Швеції, такі як Стефан Левен (2013) та Фредрік Рейнфельдт (2006).[39] У 2018 році вона була обрана до Тристоронньої комісії.[40]
У квітні 2018 року Леф і Партія Центру разом з Першим урядом Левена і Лівою партією проголосували за суперечливий закон про середню школу про те, що діти-сироти без опікуна з Афганістану, які отримали відмову стосовно притулку у Швеції, матимуть новий шанс отримати дозвіл на проживання в Швеції, якщо почнуть вчитися.[41]
У травні 2018 року Леф видала автобіографію "Sanningens ögonblick" (шв. "Момент істини"). Книга розповідає про її перший досвід в якості лідерки партії.[42][43]
На парламентських виборах 2018 року Партія Центру отримала 8,6%, ставши четвертою найбільшою партією Риксдагу.[44]
14 листопада 2018 парламент голосував про призначення Ульфа Крістерссона, лідера Помірної партії прем'єр-міністром в уряді з поміркованими і християнськими демократами, що було зменшеною версією Альянсу. Голосування закінчилося 195 голосами проти і 154 голосами за. Центральна партія під керівництвом Леф, разом з лібералами, пішла за Червоно-зеленими, тоді як шведські демократи проголосували за цю пропозицію.
У зв'язку з тим, що проголосував парламент проголосував проти Крістерссона, Леф прокоментувала, що вона може взяти на себе завдання пробації від спікера Андреаса Норлена.[45] 15 листопада їй було призначено місію пробації для вивчення можливостей формування уряду. Таким чином, вона стала першою жінкою всіх часів, яким було призначено таке завдання.[46] 22 листопада Леф відмовилася від цієї місії після невдалих переговорів.[47]
18 січня 2019 року, під керівництвом Енні Леф, Центральна партія прийняла пропозицію щодо призначення Стефана Левена як прем'єр-міністра уряду, що складається з соціал-демократів і партії зелених.[48][49]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
