Loading AI tools
уругвайський літературознавець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Емір Родріґес Монеґал (ісп. Emir Rodríguez Monegal; 28 липня 1921 — 14 листопада 1985, Уругвай) — науковець, літературознавець і редактор латиноамериканської літератури, один із учасників Ґенерації '45.
| Емір Родріґес Монеґал | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 липня 1921[1][2][3] Мело, Уругвай[4] |
| Помер | 14 листопада 1985[1][2] (64 роки) або 13 листопада 1985[3] (64 роки) Нью-Гейвен |
| Країна |  Уругвай[3] |
| Діяльність | письменник, поет, викладач університету, літературний критик, романіст |
| Знання мов | іспанська[5][6] |
| Заклад | Єльський університет |
| Напрямок | Ґенерація '45 (Уругвай) |
| Жанр | есей |
З 1969 по 1985 був професором сучасної латиноамериканської літератури в Єльському університеті. Зазвичай його називають за другим прізвищем Емір Р. Монеґал або Монеґал (або іноді помилково Емір Родріґес-Монеґал).
Енциклопедія Британіка назвала Монеґала «одним із найвпливовіших латиноамериканських літературознавців 20 століття»[7]. Моґал є автором біографій Пабло Неруди та Хорхе Луїса Борхеса, брав участь у «бумі» латиноамериканської літератури 1960-х років як засновник та редактор впливового журналу «Mundo Nuevo» в 1966–1968.
Його пам'ятають як члена Ґенерації ' 45 — уругвайського інтелектуального та літературного руху, до якого належали: Карлос Маґґі, Мануель Флорес Мора, Анхель Рама, Ідея Віларіньо, Карлос Реаль де Азуа, Карлос Мартінес Морено, Маріо Арреґі, Маурісіо Мюллер, Хосе Педро Діас, Аманда Беренґер, Тола Інверніцці, Маріо Бенедетті, Іда Вітале, Лібер Фалько, Хуан Кунья, Хуан Карлос Онетті та ін.
Емір Родріґес Монеґал народився 28 липня 1921 року в місті Мело, Серро-Ларго, Уругвай.[8]
Мав подвійне ім'я Родріґес Монеґал (в деяких текстах помилково згадувався як «Родріґес-Монеґал»), але його часто називали Р. Монеґал або просто Монеґал за іспанським звичаєм іменування через надмірну розповсюдженість першого прізвища.
З 1945 по 1957 (з 24 до 36 років) редагував щотижневик «Марча»[9] в Монтевідео.[8] Був одним із перших поціновувачів Борхеса[7], часто бачившись із ним та його родиною після 1945.[10][11]
 |
Другий випадок трапився в Монтевідео, місяцями пізніше. Лихоманка дона Педро та його агонія наштовхнули мені на ідею фантастичного оповідання в основі якого б лежала поразка під Мазоллером; Емір Родріґес Монеґал, якому я розповів цю ідею, написав мені вступ про полковника Діонісіо Табареса, що брав участь у цій кампанії. |  |
— Хорхе Луїс Борхес, з твору «Інша смерть» (опубліковано в La Nación , 1949, зібрано в The Aleph, 1949) | ||
У 1949 (28 років) Монеґал виграв стипендію від Британської Ради на річне навчання в Кембриджському університеті; пішов навчатися у Ф. Р. Левіса і завершив проєкт про Андреса Бельо.[10] Протягом 1949–1955 (з 28 до 34 років) також був редактором літературного журналу «Numero» у Монтевідео.[8] У 1952 подружився з Пабло Нерудою, який згодом поділився з ним своїми особистими документами для написання біографії про нього.
У 1956 (35 років) Монеґал здобув звання доктора філософії на Факультеті літератури Республіканського університету в Монтевідео за дослідження на тему "Andrés Bello y el Romanticismo hispanoamericano".[8]
У 1966 (45 років) Монеґал заснував впливовий щомісячник «Mundo Nuevo» як проект, що спонсорувався Фундацією Форда. Видавався іспанською мовою в Парижі, але поширювався по всьому світу.
Монеґал керував ним із повним редакторським контролем до липня 1968, коли його звинуватили у фінансуванні видання ЦРУ, що врешті-решт призвело до його відставки.
«Mundo Nuevo» зробив свій внесок у явище 1960-х, яке в латиноамериканській літературі отримало назву «бум» і полягало в тому, що багато латиноамериканських письменників друкувалися за межами своєї батьківщини і отримували визнання критиків там.[12]
У 1969 (48 років) Монеґал був призначений професором сучасної латиноамериканської літератури в Єльському університеті.[8][13]
З 1970 по 1973 (з 49 до 52 років) він був головою програми латиноамериканських студій та заступником голови Департаменту романських мов. У 1973–1976 (вік від 49 до 55) Монеґал був головою департаменту Іспанії та Португалії.
З 1969 по 1977 (у віці від 48 до 56 років), він був членом редколегії «Revista Iberoamericana» (Університет Піттсбурга) і з 1972 по 1977 (у віці з 51 до 56 років) — літредактором з огляду в Центрі міжамериканських відносин у Нью-Йорку.
Крім того, з 1975 по 1982 (з 54 до 61 років), Монеґал був запрошеним викладачем у семи університетах Бразилії, а також запрошеним професором в Університеті Південної Каліфорнії та Університеті Пітсбурга.[8]
14 листопада 1985 (у віці 64 років) Монеґал помер у лікарні Єльського університету в Нью-Гейвені, штат Коннектикут, США. У нього залишилася дружина: Сельма Каласанс Родріґес де Родріґес; та троє дітей: Джорджина Родріґес Небот, Гоакін Родріґес Небот та Алехандро Родріґес Ґерона.[13]
Основна частина робіт Монеґала існує лише іспанською мовою.[14]
Вибрані серед понад 330 статей та нотаток:[14]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
