ЕД4 — серія електропоїздів постійного струму, що випускався з 1996 року на Деміховському машинобудівному заводі для залізниць з шириною колії 1520 мм. Випуск припинено влітку 2016 року.
| ЕД4 | |
|---|---|
 Електропоїзд ЕД4М-0205 | |
| Основні дані | |
| Роки виробництва | з 1996 |
| Країна виробництва |  Росія |
| Завод | Деміховський машинобудівний завод |
| Побудовано поїздів | 475 (на серпень 2014 р.) |
| Технічні дані | |
| Рід струму і напруга у контактній мережі | постійний, 3 кВ |
| Кількість вагонів | 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 |
| Матеріал вагона | сталь |
| Конструкційна швидкість | 130 км/год |
| Довжина вагона | 22 056 мм |
| Ширина | 3522 мм |
| Висота | 4253 мм |
| Ширина колії | 1520 мм |
| Вихідна потужність | 9,6 кВт/т |
| Прискорення | 0,67 м/с2 |
| Гальмування | 0,65 м/с2 |
| Система тяги | контакторно-реостатная |
| Гальмівна система | рекуперативно-реостатная |
| Експлуатація | |
| Країна експлуатації |  Україна, Казахстан, Росія |
| Оператор | УЗ, РЖД |
 ЕД4 у Вікісховищі | |
Історія створення серії
В 1996 році на Деміховському машинобудівному заводі постало питання про початок виробництва електропоїздів з російським електрообладнанням. До цього всі поїзди ЕД2Т, побудовані заводом, оснащувалися обладнанням Ризького електромашинобудівного заводу (Латвія). Згодом побудували електропоїзд, виготовлений на базі механічної частини і кузовів ЕД2Т та з використанням російського електрообладнання. Електрообладнання функціонально повторює принципову схему електропоїзда ЕР22 1964 р. випуску. Електродвигуни були виготовлені в Новосибірську, решта електрообладнання - на Новочеркаському електровозобудівному заводі. Новий електропоїзд отримав позначення ЕД4.
ЕД4 - поїзд для приміських перевезень, як і ЕД2Т, був створений як пряма заміна ЕР2. Його кузов абсолютно ідентичний кузову поїздів ЕД2Т і ЕР29, від кузова ЕР2 відрізняється трохи подовженим салоном і більшою довжиною тамбура і відповідно більшою шириною дверних прорізів (1250 мм), що істотно прискорює посадку і висадку в години пік. У салоні встановлені дво- і шестимісні напівм'які дивани однієї з двох варіацій - або з суцільною обшивкою зі штучної шкіри, або з обшивкою з пластика і м'якими накладками.
Перший шестивагонний електропоїзд ЕД4-0001 був виготовлений в 1996 році і до 13 березня 1997 пройшов випробування на експериментальному кільці ВНДІЗТ. Основні показники при випробуваннях відповідали електропоїзду ЕД2Т. Швидкодіючі вимикачі БВ-11 не відповідали нормативним умовам по відключаємій потужності, тому основний обсяг випробувань проводився з використанням БВП-105А виробництва РЕЗ . Після випробувань поїзд відправили в депо Мінеральні Води Північно-Кавказької залізниці. Згодом завод перейшов на випуск електропоїздів ЕД4М із зміненою кабіною машиніста, мають наскрізну нумерацію з ЕД4. Однак були виготовлені ще 5 електропоїздів ЕД4, які практично не відрізнялися від першого поїзда: в 1997 році - 0005 (10 вагонів), в 1998 р. - 0006 , 0007 (по 10 вагонів), 0010 ( 6 вагонів) і 0014 ( 8 вагонів).
Експлуатація
В Україні експлуатується лише один електропоїзд цієї серії. ЕД4М-0223, побудований складом, вісім вагонів, із заводу поступив в депо Ясинувата-Західна Донецької залізниці.[1]
Модифікації і модернізації
ЕД4М
В 1997 році на базі ЕД4 були випущені три електропоїзда: ЕД4М-0002, 0003 і 0004. Ці поїзди в порівнянні з ЕД4 мали абсолютно нову кабіну машиніста із зміненою лобовою формою.
Нові поїзди мали цілий ряд конструктивних відмінностей від кабіни ЕД4:
- Збільшено розмір лобового скління кабіни;
- Застосовані склоочисники пантографного типу з електроприводом;
- Встановлено прожектор зменшених розмірів з більш ефективним відбивачем;
- Кабіна машиніста має поліпшене планування, підвищені теплоізоляційні показники і обробку важкогорючим пластиком;
- Встановлена електронна система сигналізації про пожежу й несправності;
- У кабіні машиніста встановлений дисплей для індикації сигналів системи пожежної сигналізації та інформації про несправності вагонів поїзда;
- У салонах вагонів застосовані нові оздоблювальні негорючі матеріали;
- Вікна салонів виконані із застосуванням герметичних склопакетів з тонованим зовнішнім склом;
- У салонах встановлені люмінесцентні світильники з високочастотними перетворювачами (на попередніх поїздах були встановлені лампи розжарювання);
- Над вхідними дверима салонів встановлені інформаційні табло.
Електропоїзди були направлені для експлуатації в депо Перерва Московської залізниці. В 1998 році поїзд ЕД4М-0004 проходив контрольні випробування на експериментальному кільці ВНДІЗТ. На електропоїздах ЕД4М були встановлені комплекти електрообладнання виробництва НЕВЗ, тягові двигуни виробництва АТ «Сібстанкоелектропрівод», АТ «Електросила» (С.-Петербург) і РЕЗ, швидкодіючі вимикачі як виробництва НЕВЗ, так і РЕЗ.
Електропоїзд ЕД4-0001 надійшов у депо Мінеральні Води Північно- Кавказької залізниці, де експлуатувався на ділянці Мінеральні Води - Кисловодськ. У 2007 році поїзд був переданий на велику Московську окружну залізницю в депо Александров, де експлуатується по теперішній час. Решта електропоїздів серії ЕД4 (крім ЕД4 - 0007 і ЕД4 - 0010) відразу після випуску були передані в депо моторвагонне депо Перерва для обслуговування Курського напрямку Московської залізниці. ЕД4-0007 із заводу вирушив у депо Білгород, а ЕД4-0010 - у депо Мінеральні Води, звідки був переданий в депо Туапсе.
ЕД4МКМ
В листопаді 2005 року на Деміховському машинобудівному заводі був створений дослідний електропоїздЭД4МКМ-0155. Архів оригіналу за 31 січня 2013. Процитовано 31 травня 2014. (Електропоїзд Деміховський, 4-та модифікація, модернізірованний, Комфортабельний, модальний), спроектований ЗАТ «НВО ТМ» на базі електропоїзда ЕД4МК і призначений для експлуатації на електрифікованих ділянках залізниць міжобласного сполучення колії 1520 мм при номінальній напрузі в контактній мережі 3000 В, постійного струму на ділянках до 700 км, обладнаних високими
платформами, з максимальною експлуатаційною швидкістю до 120 км/год. У порівнянні з ЕД4МК він має ряд конструктивних відмінностей, зокрема обтічну кабіну машиніста і двері з виходом тільки на високі платформи. Електрообладнання поїзда було вироблено на Ризькому електромашинобудівний заводі.
ЕД4МКМ, на відміну від ЕД4МК, має сучасний екстер'єр та інтер'єр, а також ряд нових конструктивних рішень:
- Гладкий негофрований кузов з підвищеним протикорозійним захистом;
- Нова лобова частина головного вагона обтічної форми;
- Установка підвагонних декоративних щитків (фальшборту);
- Міжвагонний зчіпний пристрій типу БСУ-ТМ;
- Міжвагонні переходи балонного типу з низьким рівнем підлоги, в перспективі, з герметичними міжвагонними переходами виробництва фірми «Hubner» (Німеччина);
- Кабіна машиніста, обладнана уніфікованим пультом управління;
- Інтер'єр виконаний з склопластикових і металевих панелей;
- Обладнання системою кондиціонування.
ЕД4МКМ-АЕРО
Модернізований варіант електропоїзди ЕД4МКМ, призначений для перевезення пасажирів від вокзалів у аеропорти. У порівнянні з ЕД4МКМ не має конструктивних відмінностей, проте повністю змінено планування салонів. Всі вагони мають крісла 1 класу, один вагон має VIP-категорію. Один з головних вагонів служить для перевезення багажу, в поїзді відсутній вагон-бар.
На відміну від ЕД4МКМ, поїзди ЕД4МКМ-АЕРО мають власну нумерацію. Серійно побудовані 7 поїздів, подальше виробництво згорнуто через відсутність замовлень. Частина технічних рішень перенесена на новий рухомий склад базової моделі ЕД4М.
Примітки
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
