![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/14/%25D0%2594%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B0_%2528%25D0%25A3%25D0%25B6%25D0%25B3%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B4%2529.jpg/640px-%25D0%2594%25D1%2583%25D0%25B4%25D0%25B0_%2528%25D0%25A3%25D0%25B6%25D0%25B3%25D0%25BE%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B4%2529.jpg&w=640&q=50)
Дуда
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Дуда́, ґа́йда[1] (коза) — архаїчний народний музичний духовий інструмент, різновид волинки, що є міхом із козячої, баранячої або телячої шкіри з вставленими у нього трубкою для нагнітання повітря, басовими трубками і трубкою з отворами (як у сопілки), на якій грають мелодію.
![]() | Було запропоновано приєднати статтю Коза (музичний інструмент) та Білоруська дуда до цієї статті або розділу, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з жовтня 2021. |
![]() | |
Класифікація | Язичкові духові музичні інструменти, Аерофон |
---|---|
Подібні інструменти | Волинка,
Коза, Ірландська волинка, Шотландська волинка, Биз, Шювир, Тулум, Тулуп-зурна |
![]() |
Дуда добре відома в Україні і Карпато-Балканському ареалі. Волинка під такою назвою знана на теренах Болгарії, Македонії, Сербії, Хорватії, Албанії та Словаччини. Така назва зафіксована і в Україні. Інколи дуду називають «коза» чи «баран». Більшість синонімів залежать від того, зі шкіри якої тварини вичинено міх.[2]
Дуда виконувала функцію супровідного інструменту при виконанні епосу у західних землях України, а також входила до оркестру Запорізького війська, а тепер звучить на святах у гуцулів. Інструмент оздоблюють китицями, металевими брязкальцями інколи прикрашають.
Згадки про цей інструмент зустрічаємо в українських народних піснях:
Діду мій, дударику,
Ти ж було, селом ідеш,
Ти ж, було, в дуду граєш,
Тепер тебе немає,
Твоя дуда гуляє,
І пищики зосталися,
Казна кому досталися[3].