Дубинський Юхим Мусійович

Дуби́нський Юхи́м Мусі́йович (10 березня 1927(1927-03-10), Сміла, Смілянський район, Шевченківська округа, Українська СРР, СРСР — 7 червня 2006(2006-06-07), Київ) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів УРСР з 1955 року, заслужений архітектор України (1995)^[1].

Юхим Мусійович Дубинський
Народження	10 березня 1927(1927-03-10) Сміла, Смілянський район, Шевченківська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	7 червня 2006(2006-06-07) (79 років) Київ, Україна
Країна	СРСР →  Україна
Навчання	Київський інженерно-будівельний інститут
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ, Севастополь
Найважливіші споруди	станція метро «Мінська» в Києві
Нагороди	Заслужений архітектор України
Автограф

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дубинський.

Біографія

Народився 10 березня 1927(19270310) року в Смілі, у 1944–1950 роках навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту, викладач Я. А. Штейнберг.

1950 року за розподілом направлений в Кемерово, де до армії працював в управлінні головного архітектора. У 1950–1952 роках — строкова служба у лавах Радянської армії. Після демобілізації переїхав до Севастополя, де працював в проєктному інституті Воєнморпроект № 30 на посаді архітектора. У 1955–1978 роках — в проєктному інституті «Діпромісто», Київ, з 1965 року — головний архітектор архітектурно-планувальної майстерні № 3. Від 1978 року — головний архітектор інституту «Укрдіпрорічтранс», з 1979 року — головний архітектор інституту «Діпроцивільпромбуд», з 1986 року — заступник начальника відділу НДПІмістобудування, з 1990 року — головний архітектор проєктів кооперативу «Проектувальник», з 1993 року — головний архітектор науково-проєктувального бюро «Ліцензіарх». Від 1997 року — керівник творчої архітектурної майстерні «Ю. Дубинський»).

Творчість

У складі творчих колективів:

• Стадіон флоту (1953, Севастополь).
• Адміністративні та промислові будівлі (1953, Севастополь).
• Маяк (Феодосія, 1954).
• Проєкти містобудівного характеру — генеральні плани Львіву, Євпаторії, Донецьку, Макіївки, Актюбінська, Нетішина, інших середніх і малих міст (1964–1978, 1980, 1992).
• Проєкти детального планування та забудови міст Володимира-Волинського, Черкас, Лисичанська, Луцька, Сімферополя, Києва, Нетішина, Гур'єва (1959–1978, 1980, 1993–1995).
• Будівля Інституту фізкультури (1957, Київ).
• Станція метро «Мінська» (1982, Київ).
• Проєкт оздоровчого центру на 25-30 осіб, головний корпус (приміська зона Києва, 1998).
• Конкурсний проєкт планування і забудови центру Єревана (1974).
• Робочий проєкт індивідуального садибного житлового будинку у приміській зоні Києва (1999).

Зображення

• 
  Станція метро «Мінська»

Примітки

1. Указ Президента України від 23 червня 1995 року № 476/95 «Про присвоєння архітекторам почесних звань України» [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

• Архитекторы и художники киевского метро: Дубинский Ефим Моисеевич // Сайт «Музей киевского метро». (рос.) [Архівовано 6 липня 2014 у Wayback Machine.]

Джерела

• Дубинский Ефим Моисеевич [Изоматериал] : лич. лист чл. СА УССР. — К. : [б. и.], 1956. — 5 л. // ДНАББ ім. В. Г. Заболотного. (рос.)
• Кілессо С. К. Дубинський Юхим Мусійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — С. 469. — ISBN 978-966-02-4458-0. [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.]