Loading AI tools
місто в Сахалінській області Росії З Вікіпедії, вільної енциклопедії
До́линськ (у 1884—1905 роках — Галкіно-Враське; у 1905—1946 роках — Отіай) — місто в Сахалінській області, Російської Федерації, адміністративний центр Долинського міського округу. Розташоване на східному побережжі острова Сахаліну в Сусунайській долині у місці злиття трьох річок — Долинки, Великий Такой і Найби.
місто Долинськ | |||||
---|---|---|---|---|---|
рос. Долинск | |||||
| |||||
Країна | Росія | ||||
Суб'єкт Російської Федерації | Сахалінська область | ||||
Муніципальний район | Долинський | ||||
Код ЗКАТУ: | 64410000000 | ||||
Код ЗКТМО: | 64712000001 | ||||
Основні дані | |||||
Час заснування | 1884 | ||||
Статус міста | 1946 | ||||
Населення | 11 167 (2009)[1] | ||||
Площа | 11 км² | ||||
Густота населення | 1015 осіб/км² | ||||
Поштові індекси | 694051-694052 | ||||
Телефонний код | +7 424-42 | ||||
Географічні координати: | 47°19′ пн. ш. 142°48′ сх. д. | ||||
Часовий пояс | UTC+10, влітку UTC+11 | ||||
Висота над рівнем моря | 20 м | ||||
Міста-побратими | Наеро, Японія | ||||
День міста | Перша неділя вересня | ||||
Найближча залізнична станція | Долинськ | ||||
Відстань | |||||
До центру регіону (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
41,69 43 44 | ||||
До Москви (км): - фізична: - залізницею: - автошляхами: |
6 625,26 9 290 | ||||
Влада | |||||
Адреса | 694070, Сахалінська область, м. Долинськ вул. Комсомольська, 37 | ||||
Вебсторінка | dolinsksite.ru | ||||
Міський голова | Пахомова Світлана Михайлівна | ||||
Мапа | |||||
| |||||
|
У 1867 році на місці нинішнього міста був військовий пост Найбучі — в гирлі річки Найби, біля двох айнських сіл Сіанчі (інколи називається Сіянці) та Отакоє (зараз називається Такоє). 1884 року на цьому місці було засноване село Галкіно-Враське (поселення отримало назву за прізвищем начальника Головного тюремного управління Михайла Галкіна-Враського. У 1890 році його відвідав і описав Антон Чехов. Тоді воно входило до складу Корсаківського округу. 1904 року селище Сіанчі розташовувалося на лівому березі річки Найби, за дві версти від заснованого в 1884 села Галкіного-Враського. Сьогоднішнє місто розташоване на місці, де колись розташовувалося селище Сіанчі.
За даними Першого всеросійського перепису населення, в 1897 році тут вже мешкало 115 чоловік. У селищі було 53 господарства, у яких нараховувалося 115 різних будівель. Сільськогосподарські угіддя включали 18 десятин присадибної землі і 62 десятини ріллі.
У період з 1905 по 1945 рік місто входило до складу Японії (префектура Карафуто) і до 1946 називалося Отіай. Назва швидше за все походить від японського оті «долина, лощина», що, мабуть, пов'язано з його розташуванням у долині річки Сусунай (айнське nai — «річка, долина»).
У 1911 році з Тойохара на північ була прокладена залізниця, яка проходила через Отіай. У 1915 році в селі мешкало 250 чоловік, а після побудови паперової фабрики чисельність населення різко зросла і становила кілька тисяч чоловік. З 1922 року Отіай став волосним центром повіту Тоєхара. Продовжилось будівництво залізниці на північ до затоки Терпіння, прокладалися шосейні дороги. Розвивалися вугільна, паперова, лісова, деревообробна промисловість, сільське господарство[2]. Чисельність населення в 1927 році становила 10 639 чоловік.
З 1945 року в складі Радянського Союзу. Після відчуження південного Сахаліну та Курильських островів до складу СРСР у місті та районі залишилося кілька напівзруйнованих шкіл і лікарень, зовсім не було дитячих закладів, а також установ культури. До середини 1950-х років в місті і районі було побудовано і переобладнано чотири семирічні та чотири початкові школи. У 1957 році на утримання шкіл з бюджету було виділено 13 мільйонів карбованців.
З кожним роком збільшувався загальний обсяг міського бюджету, в 1957 році він становив близько 40 мільйонів карбованців. Активно розвивалося житлове будівництво. Так в 1957 році на будівництво житлових будинків було витрачено 3,9 мільйона карбованців, крім того, у районі десятки індивідуальних забудовників за допомогою державної позики збудували приватні будинки. У 1956 році став до ладу молочний завод, майже всі виробничі процеси на заводі були механізовані. Було освоєно виробництво широкого асортименту молочної продукції, у тому числі випуск вершків, сметани і сиру, кефіру, кислого молока, сирків і морозива. До 1957 радіофіковано п'ять населених пунктів району, в 1956 було зареєстровано 3 330 радіоточок, 2 100 приймачів. Регулярно оновлювався і поповнювався парк автобусів Долинського автогосподарства. Кількість рейсів між містом та обласним центром, а також населеними пунктами району постійно збільшувався.
В архітектурі міста була відсутня ґрунтовність і це вплинуло на поведінку острів'ян та міграційну ситуацію на Сахаліні. Багато хто приїжджав заробити — і повертався на материк. Коли заробітки тут стали проблематичними, населення почало зменшуватися: за 1989—2009 роки чисельність населення міста скоротилася майже на 4,5 тисяч чоловік (-28,4 %)[1].
В 1991 році в місті було засновано Долинську асоціацію українців, у 1994—1996 діяла українська недільна школа, протягом 1994—1997 років виходила на міській радіомережі українська радіопередача «Рідне слово»[3].
25 січня 2006 року прийнято Статут муніципального утворення, за яким Долинський район став називатися міський округ «Долинський».
1925[4] | 1935[5] | 1959[6] | 1967[7] | 1970[8] | 1979[9] | 1989[10] |
---|---|---|---|---|---|---|
5956 | ↗11 269 | ↗14 802 | ↗15 000 | ↘13 744 | ↗14 776 | ↗15 653 |
1992[7] | 1996[7] | 1998[7] | 2000[7] | 2001[7] | 2002[11] | 2003[7] |
↗15 900 | ↘15 000 | ↘14 500 | ↘14 000 | ↘13 800 | ↘12 555 | ↗12 600 |
2005[7] | 2006[7] | 2007[7] | 2008[7] | 2009[12] | 2010[13] | 2011[14] |
↘12 000 | ↘11 700 | ↘11 600 | →11 600 | ↘11 517 | ↗12 200 | ↘12 166 |
2012[15] | 2013[16] | 2014[17] | 2015[18] | 2016[19] | 2017[20] | 2018[21] |
↘12 049 | ↘11 885 | ↘11 814 | ↘11 730 | ↗11 751 | ↘11 708 | ↗11 765 |
2019[22] | ||||||
↘11 685 |
В місті працюють целюлозо-паперовий та механічний заводи, лісгосп, заказники «Ізюбровий» і «Лосось» площею по 40 тисяч га кожен[2], підприємства рибної і будівельної промисловості, ВАТ «Долинський хлібокомбінат».
В місті є залізнична станція Долинськ Сахалінської залізниці. Прохідні потяги зв'язують місто з Южно-Сахалінськом, Ногликами, Томарі, Корсаковим, Биковим, Тимовским.
Міжміським автобусним сполученням місто зв'язане з Южно-Сахалінськом. Також є автобусне сполучення у межах міського округу. Автобусними перевезеннями у місті займаються ВАТ «Долинське АТП» і ТОВ «Долинське ПАТП 1»
В місті є готель «Ювілейний». Також у одному з гуртожитків кілька кімнат переобладнано під готель.
У місті два професійні училища, 12 загальноосвітніх шкіл, 3 музичні та художня школи[2].
У місті працює районний будинок культури, три будинки творчості, станція юних техніків, виходить міська газета Долинська правда[2].
В Долинську централізовану бібліотечну систему входять 10 бібліотек: центральна районна, центральна дитяча, 8 бібліотек-філій. Заснована система у 1979 році. Книжковий фонд 238,7 тисяч примірників.
У місті постійно проводяться різноманітні фестивалі, конкурси тощо.
У місті є кілька спортивних залів, лижна база, міський стадіон, хокейний корт.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.