![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/17/Japan_US_Treaty_of_Mutual_Security_and_Cooperation_19_January_1960.jpg/640px-Japan_US_Treaty_of_Mutual_Security_and_Cooperation_19_January_1960.jpg&w=640&q=50)
Договір про взаємне співробітництво та гарантії безпеки між США та Японією
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Договір про взаємне співробітництво та гарантії безпеки між США та Японією (англ. Treaty of Mutual Cooperation and Security between the United States and Japan, Ніппон-коку то Амеріка-гассю:коку то но Айда но Со:го Кьо:рьоку оьобі Андзен Хосьо: Дзьо:яку (яп. 日本国とアメリカ合衆国との間の相互協力及び安全保障条約) договір між США та Японією, що є законодавчою основою альянсу двох країн і обговорює присутність американського військового контингенту території Японії; підписаний у Вашингтоні 19 січня 1960, оновлює Сан-Франциський мирний договір[1].
Договір про взаємне співробітництво та гарантії безпеки між США та Японією | |
---|---|
![]() | |
Тип | Колективна безпека і міжнародний договір |
Підписано | 19 січня 1960 |
Місце | Вашингтон |
Підписанти | США і Японія |
![]() |
Новий договір залишав США можливість створювати та використовувати військові бази на території Японії, а також розміщувати на них будь-яку кількість збройних сил. Японія зобов'язалася захищати американські бази у разі нападу[1].
Порівняно з Сан-Франциським договором, договір 1960 містив рівноправніші умови. Зокрема, до нього не були включені положення, що допускали втручання армії Сполучених Штатів у внутрішні справи Японії, а також забороняли Токіо без погодження зі США укладати угоди з воєнних питань з третіми країнами[1].
Також у договорі з'явилися положення про те, що обидві сторони зобов'язуються вирішувати міжнародні суперечки мирним шляхом, утримуватися від «загрози силою або використання сили» проти будь-яких держав і суворо дотримуватися положень Статуту ООН. Договір не зобов'язував Японію надавати допомогу США у разі вступу США у війну з третіми країнами[1].
Розрахований на 10 років, після яких кожна зі сторін мала право його денонсувати.
Рух протесту проти підписання і, особливо, проти ратифікації договору став наймасштабнішим соціально-політичним рухом Японії у післявоєнні роки[2]. У ньому брали активну участь соціалісти, комуністи та «нові ліві».