Доброчесність
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Доброче́сність (церковнослов'янське: Цілому́дрія, моральна й тілесна Чистота́ та Неви́нність, Цнота, латинською: castitas; англійською: chastity, integrity) — моральна якість та чеснота, проявляється у тілесній чистоті у всіх її проявах (це розуміння характерне, як правило, більш світським середовищам).
Доброчесність — це позитивна протилежність статевої нестриманості, блуду, розпусти, а особливо в самотньому житті. Доброчесності протистоїть хтивість (похіть, латинською: luxuria)
В контексті боротьби з корупцією доброчесність — це необхідна морально-етична складова діяльності державного службовця, яка визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго відношення до громадян та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та розпорядженні державними ресурсами.[1] Поняття доброчесності активно вживається у нині нечинному Указі Президента «Про Концепцію подолання корупції в Україні „На шляху до доброчесності“»[2] та законі України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні»[3]
Сьогодні Конституція України встановлює пряму норму щодо морально-етичних стандартів під час формування суддівського корпусу. Зокрема, Основний Закон України передбачає, що суддя має бути доброчесним, а суддя Конституційного Суду України повинен мати високі моральні якості. Доброчесність є предметом наукових досліджень у юриспруденції в контексті морально-етичного критерію до кандидатів на посади в органи влади[4]