Дискографія Леонарда Коена
дискографія / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Дискографія Леонарда Коена?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Дискографія Леонарда Коена (англ. Leonard Cohen), канадського поета і автора-виконавця, налічує 14 студійних альбомів, 8 концертних альбомів, 5 збірок, 43 сингли і 7 відеокліпів. Всі альбоми музиканта вийшли на лейблі Columbia Records.
| ||
Релізи | ||
---|---|---|
↙Студійні альбоми | 14 | |
↙Концертні альбоми | 8 | |
↙Збірні альбоми | 5 | |
↙Сингли | 44 |
Леонард Коен почав свій творчий шлях на ниві белетристики, написавши два романи і п'ять збірок поезії, які принесли йому славу знакової фігури канадського біт-руху[1]. У 32 роки вирішив, що написання пісень - вигідніше заняття, ніж створення поезії і прози — так почалася музична кар'єра канадця[2].
Половину своїх студійних альбомів випустив у другій половині 1960-х і в 1970-х роках. Ранні платівки Songs of Leonard Cohen, Songs from a Room і Songs of Love and Hate являли собою записи фолк-музики, без інструментального надлишку і з характерним сирим звучанням, завдяки чому їх виконавця стали називати бардом і трубадуром[3]. Проте вже в альбомі New Skin for the Old Ceremony Коен використовував розмаїття струнних та ударних інструментів, а його наступний запис Death of a Ladies' Man спродюсував винахідник техніки "стіна звуку" Філ Спектор.
У 1980-х роках вийшли альбоми Various Positions і i'm Your Man, на яких музикант активно експериментував з синтезатором і почав використовувати жіночий бек-вокал. Реакція Columbia Records на нові захоплення Коена була неоднозначною — довгий час керівництво лейблу відмовлялося випускати Various Positions, вважаючи запис невдалим[4].
На початку 1990-х поет страждав від важкої депресії, вживав наркотики, не обходився без цигарок і алкоголю[5]. Він випустив лише один альбом — The Future, який став однією з найуспішніших робіт Леонарда. У середині десятиліття виконавець пішов у гірський монастир в районі Лос-Анджелеса, де почав практикувати дзен і отримав ім'я Джикан[6]. У першій половині 2000-х вийшли дві нові платівки — Ten New Songs і Dear Heather, тексти яких Коен написав у залі для медитацій при монастирі.
Незабаром канадський музикант був змушений припинити усамітнення, щоб поправити своє фінансове становище — виявилася пропажа декількох мільйонів доларів, які обманним шляхом зняла з рахунку Коена його колишній менеджер Келлі Лінч. 2008 року виконавець вирушив у багаторічний гастрольний тур, який — з невеликими перервами — тривав до його смерті в 2016-му, а в 2012 році випустив альбом Old Ideas, який став найбільш комерційно успішною працею і здобув канадську премію «Джуно» — аналог американського «Греммі»[7].
22 вересня 2014 року — наступного дня після 80-річчя поета — вийшов альбом Popular Problems («Популярні проблеми»). Попри поважний вік, Леонард розпочав працювати над новим матеріалом, який він з іронією охрестив Unpopular Solutions («Непопулярні рішення»)[8]. Першу композицію, «You Want It Darker», музикант представив на свій 82-й день народження, а однойменний альбом вийшов через місяць. На прес-конференції з цієї нагоди Коен спростував чутки про проблеми зі здоров'ям і повідомив аудиторії, що збирається жити вічно. Через два тижні після цього він помер[9].
Леонард Коен відомий своїм ретельним підходом до написання пісень, текст «The Future» він переписував десятки разів, над «Hallelujah» працював п'ять років, над «In My Secret Life» — цілих тринадцять. Теми творчості поета — любов і секс, душа і смерть — вічні життєві питання[10].