Джуро Даничич
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джуро Даничич (1825—1882) — знаменитий сербський філолог.
| Джуро Даничич | |
|---|---|
| серб. Ђуро Даничић | |
 | |
| Народився | 4 квітня 1825[1] або 6 квітня 1825[2] Новий Сад, Voivodeship of Serbia and Banat of Temeschward, Австрійська імперія[2] |
| Помер | 17 листопада 1882[2][1] (57 років) або 4 листопада 1882[3] (57 років) Загреб, Королівство Хорватія і Славонія, Австро-Угорщина[2] |
| Поховання | Новий цвинтар |
| Країна | .png){kind=small} Сербія |
| Діяльність | мовознавець, філолог, перекладач Біблії, бібліотекар |
| Alma mater | Віденський університет і Jovan Jovanović Zmaj Gymnasium (Novi Sad)d |
| Знання мов | сербська[4] і хорватська[5] |
| Заклад | Белградський університет |
| Членство | Сербське вчене товариствоd (17 листопада 1882), Society of Serbian Lettersd (30 січня 1869), Петербурзька академія наук, Хорватська академія наук і мистецтв і Російська академія наук |
| Брати, сестри | Miloš Popovićd і Vasilije Popovićd |
Був у Белграді професором «Великої школи», секретарем «Дружності српську словесності» та редактором журналу «Голосник», органу цієї «Дружності». У 1865 р. внаслідок зіткнення з сербським урядом та прихильниками старовини був позбавлений кафедри; його відразу ж запросили до Загреба, де він став членом і секретарем югослов'янської академії.
Вся діяльність Даничича була спрямована на те, щоб розвинути у свідомості своїх співвітчизників почуття племінної єдності Сербії та Хорватії, мабуть, зруйнованого внаслідок відмінності культурних умов та особливо віросповідань.
Ще студентом він захопився реформами Вука Караджича і став його вірним союзником у боротьбі з Давидовичем та Хаджичем; його твір «Рат за српскі jeзик і правопис» (1847) остаточно вирішив суперечку на користь теорії Караджича. Цю книгу заборонили друкувати у Відні з «вищих політичних міркувань» і вона була видана в Пешті. Потім Даничич переклав народну сербську мову Старий Завіт, який був виданий разом з Новим Завітом, перекладеним Караджичем; ця книга була заборонена в Сербії аж до 1860 р. Цю боротьбу Даничича зі старими забобонами описав Новакович у книзі: «Гуро Данич або філологія а книжневі язик српскі» (1878).
У дослідженні про сербський наголос «Akcenti u glagola» («Rad jugoslavenske akademje», 1869) Даничич остаточно встановив спосіб позначення 4 пологів сербських наголосів.
Ще важливіше праці Даничича з історії сербохорватської мови: «Серпська граматика» (Відень, 1850; сьоме видання під загл. «Облиці српського або хрватського jезика», Загреб, 1874), 1876). Він видав короткий історичний словник «Pjeчник із книжкових старовин српських» (Белград, 1863—64), а потім склав план і зібрав матеріали для великого історичного словника сербохорватського яз. «Rječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika». Словник видавався з 1878; за життя Данича з'явилися чотири випуски.
Дуже чудові видання Даничича стародавніх пам'яток сербохорватської літератури: Доментіанов, Живот св. Саве" (1860) та «Живіт св. Симеуна та св. Саве» (1865); Даниїла, «Животи кралева та архієпископа српських» (1866); деякі твори народно-апокрифічної літератури у спеціальних журналах; твори Нальєшковіча та Дмитровича; чудові збори сербських прислів'їв (1871).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
