Джин Вулф

|місце проживання=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вулф.

Джин Вулф
англ. Gene Wolfe
Джин Вулф на церемонії вручення премій «Неб'юла» (Чикаго, 2005)
Ім'я при народженні	Джин Родмен Вулф
Народився	7 травня 1931(1931-05-07)[1][2][3] Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер	14 квітня 2019(2019-04-14)[4][2] (87 років) Піорія, Іллінойс ·серцеві хвороби[5]
Поховання	St. Mary's Cemeteryd[6]
Громадянство	США
Місце проживання	Баррінгтон · Піорія, Іллінойс
Діяльність	письменник
Сфера роботи	наукова фантастика[7] і науково-фантастична літератураd[7]
Alma mater	Х'юстонський університет
Мова творів	англійська
Роки активності	1956—дотепер
Напрямок	фантастика
Жанр	наукова фантастика, фентезі
Magnum opus	The Book of the New Sun
Конфесія	католицтво
Нагороди	Премія «Неб'юла»: 1973 1984 Премія Джона В. Кемпбелла 1984 Всесвітня премія фентезі: 1981 1989 1996 2007 2010 Премія «Локус»: 1974 1982 1983 1987 2005 2010 Премія BSFA 1982 Британська премія фентезі 1983 Премія «Райслінг» 1978 Премія «Аполло» 1985 Премія Едварда Е. Сміта 1989 «Гросмейстер фантастики» 2013 Зал слави наукової фантастики 2007
Джин Вулф у Вікісховищі

Джин Вулф (англ. Gene Wolfe; 7 травня 1931(19310507), Нью-Йорк, США — 14 квітня 2019, Піорія, Іллінойс) — американський письменник-фантаст, лауреат багатьох премій у галузі фантастики, зокрема премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2013)^[8].

Біографія

Вулф народився 7 травня 1931 року в Брукліні, Нью-Йорк, у родині Марії Олівії Айерс та Емерсона Лероя Вулфа. У дитинстві переніс поліомієліт^[9]. Його дитинство та юність пройшли в Техасі^[10][11]

У 1949—1952 роках Джин Вулф відвідував Техаський університет A&M, найдешевший коледж, що спеціалізувався на тваринництві й механіці. 1952 року він полишив навчання і, втративши відстрочку від призову, був мобілізований для участі в Корейській війні. Вулф перебував на військовій службі в армії США 1952—1954 роки, служив у 7-й піхотній бригаді, брав безпосередню участь у боях, про що свідчить почесний Знак бойового піхотинця.^[11]

Після повернення додому, завдяки пільгам на навчання у вищій школі для ветеранів війни (так званий G.I. Bill), Вулф вступив до Х'юстонського університету. 1956 року він закінчив навчання, здобувши ступінь бакалавра в галузі машинобудування (англ. BSME). До того ж року, за його власними спогадами, належать перші письменницькі спроби.^[10][11]

У листопаді 1956 року Джин одружився з подругою дитинства Розмарі Френсіс Дітч, з нею прожив до 2013 року, коли вона померла.^[10] У шлюбі вони народили двох синів і двох дочок.

Зі шлюбом Вулфа пов'язана важлива подія, що надалі відбилася на його творчості: він перейшов у католицтво. За словами Вулфа, його батько не мав твердих релігійних переконань, але мати була пресвітеріанкою і Джин виріс з відповідними поглядами. Але майбутня дружина була католичкою, весілля мало бути католицьким, і Вулф повинен був ознайомитися з певними догмами, що врешті викликали його глибоку зацікавленість.^[12] Згодом у цьому шлюбі народилося четверо дітей: Рой, Мадлен, Тереза, Метью. Подружжя прожило разом майже шістдесят років, до смерті Розмарі, яка страждала на хворобу Альцгеймера, 2013 року.^[13]

Вулф працював інженером проєкту в Procter & Gamble в 1956—1972 роках. Наступним місцем його роботи був технічний журнал Plant Engineering, де він в 1972—1984 роках обіймав посаду старшого редактора і керував напрямком робототехніки.^[14]

У вільний час Джин Вулф писав оповідання. Ще у студентські роки оповідання The Case of the Vanishing Ghost (1951) з'явилося в студентському часописі The Commentator. Перша комерційна публікація сталася в еротичному журналі Sir!, де 1965 року надруковано The Dead Man.^[9][11]

1984 року Джин Вулф звільнився і присвятив себе виключно письменницькій кар'єрі.

Помер у Піорії (Іллінойс) 14 квітня 2019 року^[15] після тривалої боротьби з серцевими захворюваннями^[16].

Творчість

Вулф вказує на Джека Венса та Г. К. Честертона, як на письменників, що мали на нього перший та найважливіший вплив.^[14]

Наприкінці 60-х років оповідання Джина Вулфа почали з'являтися в різних фантастичних журналах та антологіях, зокрема в часописі Orbit Деймона Найта. Згодом Вулф із вдячністю відзначав допомогу, що Найт надав йому з редагуванням перших творів.

Перший зі створених Вулфом романів, «Операція „Арес“» (1970), був невиразним і лишився непоміченим.^[17] Наступні роботи, «П'ята голова Цербера» (1972) та «Мир» (1976), мали дуже позитивну критику і принесли авторові справжній успіх. «Мир» — це некваплива історія Денніса Олдена Віра, людини багатьох секретів, що оглядається на своє колишнє життя в загадкових обставинах.^[18] «П'ята голова Цербера» — це збірка з трьох сюжетно пов'язаних, але хронологічно непослідовних повістей, присвячена колонізації, пам'яті та природі усвідомлення ідентичності. Повісті створені як фолкнерівський роман: кожна наступна частина розкриває черговий аспект великого пазлу, досягаючи повної ясності тільки в цілому.^[17][9] 1973 року перша повість номінувалася на премії «Г'юго» та «Неб'юла».

Найвідоміший з творів Вулфа — тетралогія «Книга Нового Сонця». Сюжет розгортається в похмурому майбутньому і має схожість із серією «Вмираюча Земля» Джека Венса і розповідає історію життя Северіана, учня, а згодом підмайстра Гільдії катів, якого виключено з гільдії за виявлене співчуття до однієї з жертв тортур. У чотирьох книгах Северіан викладає свою історію від першої особи («Тінь ката» (1980), «Пазур миротворця» (1981), «Меч ліктора» (1982) і «Цитадель автарха» (1983). Книга «Урд Нового Сонця» (1987) завершує деякі з розпочатих раніше сюжетних ліній, але зазвичай вважається самостійною роботою. У 1990-х роках Вулф випустив ще дві серії книг, події в яких відбуваються у тому ж всесвіті. Перша, «Книга Довгого Сонця», складається з романів Nightside of the Long Sun (1993), Lake of the Long Sun (1994), Caldé of the Long Sun (1994) і Exodus From the Long Sun (1996). Ці історії присвячені священнику невеликої спільноти, залученому в політичні інтриги та махінації в місті-державі. Ще один сиквел, написаний Вулфом, має назву «Книга Короткого Сонця» і складається з On Blue's Waters (1999), In Green's Jungles (2000) і Return to the Whorl (2001). Всі чотири романи (три «Книги…» і «Урд…») критики об'єднують у «Сонячний цикл».^[19]

1986 року Джин Вулф створив роман «Солдат туману» (Soldier of the Mist), історію найманця в армії царя Ксеркса у 479 році до н. е. на ім'я Латро, та його пригод після поразки перського вторгнення до Греції. Покараний богами Латро страждає на амнезію і через це пам'ятає події лише попередньої доби, проте може бачити богів і спілкуватися з ними. Автор роману виступає в ролі перекладача записаних Латро спогадів-сувоїв. Латро розповідає лише те, що він може пригадати в дні, коли він здатен згадувати, або коли пам'ятає, як писати. Художній засіб «ненадійного оповідача» дозволяє Вулфу занурювати читача в події, причини яких стають зрозумілими кількома главами пізніше, а важливі сюжетні розробки відбуваються поза межами оповіді й виявляються лише через деякий час після того, як вони сталися.^[20] Роман був відзначений премією «Локус» 1987 року за найкращий фентезійний роман^[21] і номінувався на Всесвітню премію фентезі та «Неб'юла». Цикл був продовжений Soldier of Arete (1989) і, після сімнадцятирічної перерви, романом Soldier of Sidon (2006), переможцем Всесвітньої премії фентезі 2007 року.

Стилістичні особливості

«Ненадійний оповідач» широко присутній у творчості Вулфа. Іноді такий оповідач — це людина просто наївна (Pandora by Holly Hollander, The Knight), або не дуже розумна (There Are Doors), або не завжди чесна із читачем («Книга Нового Сонця»).^[22] Герой «Книги Нового Сонця» Северіан, на відміну від Латро, пам'ятає все, але це не робить його більш надійним оповідачем. Вулф каже, що «той факт, що він пам'ятає все, не означає, що він не висвітлюватиме події згідно із власними уявленнями та уподобаннями». Северіан вільно обирає те, що, на його думку, має знати читач, інколи він втрачає довіру до власного судження, в якийсь момент він навіть визнає, що він може бути божевільним.^[13] Хоча цей стилістичний засіб вимагає більшої уваги з боку читача, він відкриває більш широкий і глибокий простір для інтерпретації історій. «Справжні люди завжди ненадійні оповідачі, навіть намагаючись ними бути», — пояснює Вулф.^[14]

Особливість творів Вулфа, відзначає Ларрі Маккафері, частково полягає у винахідливості та інтелектуальності, які він привносить до кожного великого та малого питання, але ще більше вона пов'язана з чудовим даром стиліста. У його найкращих творах — «Спокій», «Острів Доктора Смерть та інші оповідання» та чотиритомній «Книзі Нового Сонця» — проза Вулфа зачаровує, вражає та спокушає своїм ліризмом, ексцентричним словником та дивовижною метафоричністю.^[9]

Джин Вулф — найвидатніший з англомовних письменників сьогодення. [...] Шекспір ​​був кращим стилістом, Мелвілл був важливіший для американської літератури, а Чарльз Дікенс зіграв більшу роль у створенні персонажів. Але серед живих письменників ніхто не може навіть наблизитися до Джина Вулфа у яскравості прози, ясності думки і глибині змісту.

Оригінальний текст (англ.)

Gene Wolfe is the greatest writer in the English language alive today. Let me repeat that: Gene Wolfe is the greatest writer in the English language alive today! I mean it. Shakespeare was a better stylist, Melville was more important to American letters, and Charles Dickens had a defter hand at creating characters. But among living writers, there is nobody who can even approach Gene Wolfe for brilliance of prose, clarity of thought, and depth in meaning..

— Майкл Свонвік^[23]

Бібліографія

Сонячний цикл (Solar Cycle) «Книга Нового Сонця» (The Book of the New Sun) «Тінь ката» (англ. The Shadow of the Torturer, 1980) «Пазур миротворця» (англ. The Claw of the Conciliator, 1981) «Меч ліктора» (англ. The Sword of the Lictor, 1982) «Цитадель автарха» (англ. The Citadel of the Autarch, 1983) Оповідання «Мапа» (англ. The Map, 1984) Оповідання «Кіт» (англ. The Cat, 1983) «Урд Нового Сонця» (англ. The Urth of the New Sun, 1987) «Книга Довгого Сонця» (The Book of the Long Sun) Nightside of the Long Sun, 1993 Lake of the Long Sun, 1994 Caldé of the Long Sun, 1994 Exodus From the Long Sun, 1996 «Книга Короткого Сонця» (The Book of the Short Sun) On Blue's Waters, 1999 In Green's Jungles, 2000 Return to the Whorl, 2001 Цикл «Солдат» (The Soldier series) Soldier of the Mist, 1986 Soldier of Arete, 1989 Soldier of Sidon, 2006 Цикл «Лицар-чарівник» (The Wizard Knight) The Knight, 2003 The Wizard, 2004 Окремі романи Operation Ares, 1970 Peace, 1975 The Devil in a Forest, 1976 Free Live Free, 1984 There Are Doors, 1988 Castleview, 1990 Pandora, By Holly Hollander, 1990 Pirate Freedom, 2007 An Evil Guest, 2008 The Sorcerers House, 2010 Home Fires, 2011 The Land Across, 2013 A Borrowed Man, 2015 Збірки оповідань The Fifth Head of Cerberus, 1972 The Fifth Head of Cerberus, 1972 «A story» by John V. Marsch, 1972 V.R.T., 1972 The Island of Doctor Death and Other Stories and Other Stories, 1980 The Island of Doctor Death and Other Stories, 1970 Alien Stones, 1972 La Befana, 1973 The Hero as Werwolf, 1975 Three Fingers, 1976 The Death of Dr. Island, 1973 Feather Tigers, 1973 Hour of Trust, 1973 Tracking Song, 1975 The Toy Theater, 1971 The Doctor of Death Island, 1978 Cues, 1974 The Eyeflash Miracles, 1976 Seven American Nights, 1978 Gene Wolfes Book of Days, 1981. Against the Lafayette Escadrille, 1972 The Adopted Father, 1980 Car Sinister, 1970 How I Lost the Second World War and Helped Turn Back the German Invasion, 1973 La Befana, 1973 Of Relays and Roses, 1970 An Article About Hunting, 1973 Beautyland, 1973 The Blue Mouse, 1971 Forlesen, 1974 How the Whip Came Back, 1970 Many Mansions, 1977 Melting, 1974 Paul's Treehouse, 1969 St. Brandon (Excerpt), 1975 Three Million Square Miles, 1971 The War Beneath the Tree, 1979 The Changeling, 1968 The Wolfe Archipelago, 1983 Death of the Island Doctor, 1983. The Island of Doctor Death and Other Stories, 1970 The Death of Dr. Island, 1973 The Doctor of Death Island, 1978 Plan(e)t Engineering, 1984. In Looking-Glass Castle, 1980 The Rubber Bend, 1974 The Marvelous Brass Chessplaying Automaton, 1977 When I Was Ming the Merciless, 1975 The HORARS of War, 1970 A Criminal Proceeding, 1980 The Detective of Dreams, 1980 British Soldier Near Rapier Antiaircraft Missile Battery Scans for the Enemy, 1984 Last Night in the Garden of Forking Tongues, 1984 The Computer Iterates the Greater Trumps, 1977

Storeys from the Old Hotel, 1988 The Green Rabbit from S'Rian, 1985 Beech Hill, 1972 Sightings at Twin Mounds Continuing Westward, 1973 Slaves of Silver, 1971 The Rubber Bend, 1974 Westwind, 1973 Sonya, Crane Wessleman, and Kittee, 1970 The Packerhaus Method, 1970 Straw, 1975 The Marvelous Brass Chessplaying Automaton, 1977 To the Dark Tower Came, 1977 Parkroads: A Review, 1987 The Flag, 1988 Alphabet, 1988 A Criminal Proceeding, 1980 In Looking-Glass Castle, 1980 Cherry Jubilee, 1982 Redbeard, 1984 A Solar Labyrinth, 1983 Love, Among the Corridors, 1984 Checking Out, 1986 Morning-Glory, 1970 Trip, Trap, 1967 From the Desk of Gilmer C. Merton, 1983 Civis Lapvtvs Svm, 1975 The Recording, 1972 Last Day, 1982 Death of the Island Doctor, 1983 On the Train, 1983 In the Mountains, 1983 At the Volcanos Lip, 1983 In the Old Hotel, 1983 Choice of the Black Goddess, 1986 For Rosemary, 1988 To Melville, 1985 The Traveler, 1985 The Computer Iterates the Greater Trumps, 1977 Last Night in the Garden of Forking Tongues, 1984 British Soldier Near Rapier Antiaircraft Missile Battery Scans for the Enemy, 1984 Rosa Gallica Officinalis Rosa Centifolia Persian Yellow Rosa Damascena Bifera How Beautiful with Springs, 1986 On An Album Cover Science-Fiction Poem The Riddle Why Private War, or Why They Pinned This Name On My Progenitor To Be Continued Our Speaker Tonight Old People Die Like Toads Letters Connect The Dots To My Wife After The Runaway Solar Myth A Flash of Insight On The Bus Markets The Talent Oh God Mother I Want to Ride the Turtles Back Again, 1978 Maybe Weve Been Doing It Wrong, or You Cant Turn the Clock Back, But If You Put Off Winding It Long Enough Its The Same Thing Mondays Class For The Strawberry Girl Looking Over The Valley Book Report With Dragons Six A.M. May Ninth February Twenty-Eighth January Nineteenth December Twenty-Fourth Nineteen Fifty-Five Endangered Species, 1989 A Cabin on the Coast, 1981 All the Hues of Hell, 1987 Eyebem, 1970 From the Notebook of Doctor Stein, 1974 House of Ancestors, 1968 In the House of Gingerbread, 1987 Kevin Malone, 1980 Lukora, 1988 My Book, 1982 Our Neighbour by David Copperfield, 1978 Peritonitis, 1973 Procreation, 1983 Silhouette, 1975 Suzanne Delage, 1980 Sweet Forest Maid, 1971 Thag, 1975 The Cat, 1983 The Dark of the June, 1974 The Death of Hyle, 1974 The Detective of Dreams, 1980 The God and His Man, 1980 The Headless Man, 1972 The HORARS of War, 1970 The Last Thrilling Wonder Story, 1982 The Map, 1984 The Most Beautiful Woman on the World, 1987 The Nebraskan and the Nereid, 1985 The Other Dead Man, 1987 The Peace Spy, 1986 The Tale of the Rose and the Nightingale, 1988 The War Beneath the Tree, 1979 The Woman the Unicorn Loved, 1981 The Woman Who Loved the Centaur Pholus, 1979 When I Was Ming the Merciless, 1975

Young Wolfe, 1992 Mountains Like Mice, 1966 The Dead Man, 1965 The Last Casualty of Cambrai The Largest Luger Volksweapon, 1967 Screen Test, 1967 The Green Wall Said, 1967 The Grave Secret, 1951 The Case of the Vanishing Ghost, 1951 Orbital Thoughts Bibliomen, 1994 John K. (Kinder) Price, 1984 Mary Beatrice Smoot Friarly, SPV, 1984 Captain Roy C. Mirk, B.A., M.A., Ph.D., 1984 Seaman, 1984 The Woman Who Resigned, 1984 Skeeter Smyth, 1984 Rishi, 1984 Paul Rico, 1984 Adam Poor, 1984 Anne Parsons, 1984 Lieutenant James Ryan OMurphy, NYPD, 1984 Xavier McRidy, 1984 John J. Jons, Jr., 1984 Peter O. Henry, 1984 Kopman Goldfleas, 1984 John Glaskin, 1984 Sir Gabriel, 1984 Bernard A. French, 1984 Gertrude S. Spinning Jenny Deplatta, 1984 Hopkins Dalhousie, 1984 Kirk Patterson Arthurs, Ph.D., 1984 Untitled Letter from the author to Mr. Hiroshi Hayakawa of Hayakawa Publishing Inc., Tokyo, Japan, 1984 Strange Travelers, 2000 Bluesberry Jam, 1996 One-Two-Three for Me, 1996 Counting Cats in Zanzibar, 1996 The Death of Koshchei the Deathless, 1995 No Planets Strike, 1997 Bed & Breakfast, 1996 To the Seventh, 1996 Queen of the Night, 1994 And When They Appear, 1993 Flash Company, 1997 The Haunted Boardinghouse, 1990 Useful Phrases, 1993 The Man in the Pepper Mill, 1996 The Ziggurat, 1995 Ain't You 'Most Done?, 1996 Innocents Aboard, 2004 The Tree Is My Hat, 1999 The Old Woman Whose Rolling Pin Is the Sun, 1991 The Friendship Light, 1989 Slow Children at Play, 1989 Under Hill, 2002 The Monday Man, 1990 The Waif, 2002 The Legend of Xi Cygnus, 1992 The Sailor Who Sailed After the Sun, 1992 How the Bishop Sailed to Inniskeen, 1989 Houston, 1943, 1988 A Fish Story, 1999 Wolfer, 1997 The Eleventh City, 2000 The Night Chough, 1998 The Wrapper, 1998 A Traveler in Desert Lands, 1999 The Walking Sticks, 1999 Queen, 2001 Pocketsful of Diamonds, 2000 Copperhead, 2001 The Lost Pilgrim, 2003 Starwater Strains, 2005 Viewpoint, 2001 Rattler, 2004 In Glory Like Their Star, 2001 Calamity Warps, 2003 Graylord Mans Last Words, 2003 Shields of Mars, 2002 From the Cradle, 2002 Black Shoes, 2003 Has Anybody Seen Junie Moon?, 1999 Pulp Cover, 2004 Of Soil and Climate, 2004 Petting Zoo, 1997 The Dog of the Drops, 2002 Mute, 2002 Castaway, 2003 The Fat Magician, 2000 Hunter Lake, 2003 Golden City Far, 2004 The Boy Who Hooked the Sun, 1985 Try and Kill It, 1996 Game in the Popes Head, 1988 Empires of Foliage and Flower, 1987 The Arimaspian Legacy, 1987 The Seraph From Its Sepulcher, 1991 Lord of the Land, 1995 Strange Birds, 2006 On a Vacant Face a Bruise Sob in the Silence

Нагороди

• 1973: Премія «Неб'юла» за найкращу повість «Смерть доктора Айленда» (англ. The Death of Doctor Island)^[24]
• 1974: Премія «Локус» за найкращу повість «Смерть доктора Айленда» (англ. The Death of Doctor Island)^[25]
• 1978: Премія «Райслінг» за найкращу поему The Computer Iterates the Greater Trumps^[26]
• 1981: Премія «Неб'юла» за найкращий роман «Пазур миротворця» (англ. The Claw of the Conciliator)^[27]
• 1981: Всесвітня премія фентезі за найкращий роман «Тінь ката» (англ. The Shadow of the Torturer)^[28]
• 1981: Премія Британської асоціації наукової фантастики за найкращий роман «Тінь ката» (англ. The Shadow of the Torturer)^[29]
• 1982: Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман «Пазур миротворця» (англ. The Claw of the Conciliator)^[30]
• 1983: Британська премія фентезі за найкращий роман «Меч ліктора» (англ. The Sword of the Lictor)^[31]
• 1983: Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман роман «Меч ліктора» (англ. The Sword of the Lictor)^[32]
• 1987: Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман «Солдат туману» (англ. Soldier of the Mist)^[33]
• 1984: Меморіальна премія імені Джона Кемпбелла «Цитадель автарха» (англ. The Citadel of the Autarch)
• 1985: Премія «Аполло» за роман «Цитадель автарха» (фр. La Citadelle de l'autarque)^[34]
• 1989: Всесвітня премія фентезі за найкращу збірку «Поверхи старого готелю» (англ. Storeys from the Old Hotel)^[28]
• 1989: Меморіальна премія імені Едварда Е. Сміта («Жайворонок») за внесок у розвиток фантастики^[35]
• 1995: Премія Deathrealm Award в галузі фантастики жахів за збірку Bibliomen^[36]
• 1996: Всесвітня премія фентезі: «За заслуги перед жанром»^[28]
• 1999: Премія «Італія» за найкращий міжнародний роман «Урд Нового Сонця» (англ. The Urth of the New Sun)^[37]
• 2005: Премія «Локус» за найкращу повість «Далечінь Золотого міста» (англ. Golden City Far)^[38]
• 2007: Зал слави наукової фантастики^[39]
• 2007: Всесвітня премія фентезі за найкращий роман «Солдат Сідона» (англ. Soldier of Sidon)^[28]
• 2010: Всесвітня премія фентезі за найкращу збірку «Найкраще від Джина Вулфа» (англ. The Best of Gene Wolfe)^[28]
• 2010: Премія «Локус» за найкращу збірку «Найкраще від Джина Вулфа» (англ. The Best of Gene Wolfe)^[40]
• 2013: Меморіальна премія «Гросмейстер фантастики» імені Деймона Найта^[41]

Примітки

1. Internet Speculative Fiction Database — 1995.

   d:Track:Q2629164
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Каталог фантастичної літератури Вежетті

   d:Track:Q23023088
4. Author and Grand Master Gene Wolfe, 1931-2019 // Tor.com — 2019.

   d:Track:Q18353448
5. https://www.nytimes.com/2019/04/19/obituaries/gene-wolfe-dead.html
6. Find a Grave — 1996.

   d:Track:Q63056
7. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
8. SFWA Grand Master Award. The Encyclopedia of Science Fiction. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 15 квітня 2015.
9. McCaffery, Larry (листопад 1988). On Encompassing the Entire Universe: An Interview with Gene Wolfe (англ.). Т. 15, Part 3, № #46. Science Fiction Studies. Архів оригіналу за 14 серпня 2006.
10. Reginald, R.; Burgess, Mary A.; Menville, Douglas (2010). Science Fiction and Fantasy Literature Vol 2 (англ.). Wildside Press. с. 1133. ISBN 978-0-9410-2878-3.
11. Wolfe, Gene (жовтень 2006). Gene Wolfe. Autobiographical sketch (англ.). № 3 Vol 1 Num 3: October 2006. Jim Baen's Universe. Архів оригіналу за 21 жовтня 2006. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
12. Wright, 2007, с. 102.
13. Bebergal, Peter (24 квітня 2015). Sci-Fi’s Difficult Genius (англ.). The New Yorker. Архів оригіналу за 25 квітня 2015.
14. Person, Lawrence (1988). Suns New, Long, and Short: An Interview with Gene Wolfe (англ.). Reprinted from Nova Express Vol. 5 Num. 1, Fall/Winter 1988. Архів оригіналу за 28 лютого 2009. Процитовано 29 жовтня 2018.
15. Gene Wolfe (1931—2019) [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
16. Gene Wolfe, wybitny pisarz fantastyki, nie żyje [Архівовано 15 квітня 2019 у Wayback Machine.] (пол.)
17. Wright, 2003, с. 5-8.
18. Borski, 2006, с. 17.
19. Gevers, Nick (7 квітня 2002). Could a former engineer who helped invent Pringles be our greatest living writer? Reviewed by Nick Gevers (англ.). The Washington Post. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 29 жовтня 2018.
20. Keen, Tony (29 жовтня 2007). Soldier of Sidon by Gene Wolfe. Strange Horizons (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2017. {{cite magazine}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
21. The Locus Index to SF Awards: Locus Awards Winners by Category (англ.). Архів оригіналу за 1 грудня 2008.
22. Wright, 2007, с. 112.
23. Вулф, Джин (2007). On Blue's Waters (англ.). Macmillan. ISBN 978-1-4299-8248-1. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 30 жовтня 2018.
24. 1973 Nebula Awards. Архів оригіналу за 22 червня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
25. Locus Awards 1974. Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 29 жовтня 2018.
26. Rhysling Award Winners. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 29 жовтня 2018.
27. 1981 Nebula Awards. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
28. World Fantasy Award Winners. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 29 жовтня 2018.
29. BSFA Awards. Архів оригіналу за 8 лютого 2019. Процитовано 29 жовтня 2018.
30. Locus Awards 1982. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
31. The British Fantasy Award Winners. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
32. Locus Awards 1983. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 29 жовтня 2018.
33. Locus Awards 1987. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
34. 1985 : Denoël rafle tous les prix (фр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018.
35. The E. E. Smith Memorial Award [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] NESFA
36. Evans, Lawrence Watt (1994). The 1st Annual Deathrealm Awards (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2018.
37. Premio Italia. 1999 — Italcon 25 — Fantàsia 1999 [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (it)
38. 2005 Locus Awards Winners. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
39. Science Fiction and Fantasy Hall of Fame. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
40. 2010 Locus Awards Winners. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 29 жовтня 2018.
41. 2012 Damon Knight Memorial Grand Master Awarded to Gene Wolfe. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.

Література

• Wright, Peter (2003). Attending Daedalus: Gene Wolfe, Artifice and the Reader (англ.). Liverpool University Press. ISBN 978-0-8532-3818-8. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018.
• Borski, Robert (2004). Solar Labyrinth: Exploring Gene Wolfe's Book of the New Sun (англ.). iUniverse. ISBN 978-0-5953-1729-5. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= (довідка)
• Borski, Robert (2006). The long and the short of it: More Essays on the Fiction of Gene Wolfe (англ.). iUniverse. ISBN 978-0-5958-3026-8. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= (довідка)
• Wright, Peter, ред. (2007). Shadows of the New Sun: Wolfe on Writing / Writers on Wolfe (англ.). Liverpool University Press. ISBN 978-1-8463-1057-7. Архів оригіналу за 29 жовтня 2018. Процитовано 29 жовтня 2018. {{cite book}}: Cite має пустий невідомий параметр: |9= (довідка)

Посилання

• Джин Вулф [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Science Fiction Awards Database (sfadb.com)
• Джин Вулф на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)

• Джин Вулф (рос.) — бібліографія на сайті Лабораторія Фантастики
• Джин Вулф на сайті IMDb (англ.)