Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Джигурда Ольга Петрівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 7 грудня 1901 село Печеніги, Печенізька волость, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія (тепер — село Чугуївського району Харківської області України) | |||
Померла | 10 грудня 1986 (85 років) Запоріжжя, Запорізька область, Українська РСР (тепер — центр Запорізької області України) | |||
Поховання | Капустяне кладовище | |||
Громадянство | Російська імперія→УНР→ СРСР | |||
Діяльність | письменниця, лікарка, хірург, фтизіатр | |||
Alma mater | Харківський університет | |||
Мова творів | російська | |||
Учасник | Друга світова війна і Оборона Севастополя | |||
Нагороди | ||||
| ||||
О́льга Петрі́вна Джигурда́ (нар. 7 грудня 1901 — пом. 10 грудня 1986) — українська лікарка, письменниця, учасниця Другої світової війни. Заслужена лікарка УРСР, Почесна громадянка міста Запоріжжя.
Народилася 7 грудня 1901 року у селі Печеніги Печенізької волості Вовчанського повіту Харківської губернії Російської імперії (тепер — село Чугуївського району Харківської області України) в сім'ї земського лікаря. Згодом — сім'я переїхала до Вовчанська.
У 1919 році — на відмінно закінчила Вовчанську жіночу гімназію.
У 1925 році — закінчила Харківський університет, медичний факультет (за іншими даними — Харківський медичний інститут[1]). Отримала спеціальність лікаря-фтизіатра. Цього ж року — повернулася до Вовчанська, де працювала дитячим лікарем у місцевій лікарні. Та невдовзі — переїхала до Білгорода.
У кінці 1920-х років — переїхала до Криму. Працювала начальницею туберкульозного відділення санаторію у Євпаторії.
У 1934 році — переїхала до Запоріжжя. Працювала дільничною лікаркою-фтизіатринею протитуберкульозного диспансеру.
Із 1941 по 1949 рік — служила лікаркою на Чорноморському флоті СРСР. Зокрема, із листопада 1941 року по червень 1942 року — лікаркою на транспортному кораблі «Абхазія», який возив захисникам Севастополя боєприпаси, а на зворотньому шляху вивозив поранених. 10 червня 1942 року підбита «Абхазія» почала тонути — Джигурда разом із командою виносила поранених в підземний шпиталь Інкермана і однією з останніх залишила корабель.
Учасниця оборони Миколаєва, Севастополя, Кубані, Кавказу. Нагороджена орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора і шістьма медалями (зокрема, медалями «За оборону Севастополя» і «За оборону Кавказу»).
Із 1944 року, після визволення Севастополя від гітлерівців, і до 1949 року — працювала у головному госпіталі Чорноморського флоту імені Пирогова, що був закладений в Севастополі. Закінчила військову службу на посаді хірурга госпіталю у званні майора медичної служби.
Після служби на флоті — повернулася до Запоріжжя. Знову працювала дільничною лікаркою-фтизіатринею міського протитуберкульозного диспансеру.
У 1949 році — стала членкинею Спілки письменників СРСР.
У 1967 році — отримала звання Заслужений лікар Української РСР. Цього ж року — стала членкинею Спілки письменників України.
У 1970 році — отримала звання Почесний громадянин міста Запоріжжя (присвоєно рішенням міської ради від 4 вересня 1970 року № 393).
Померла 10 грудня 1986 року у Запоріжжі. Похована у Запоріжжі, на Капустяному кладовищі.
Перші публікації вийшли у журналах «Советский Крым» та «Знамя». Вони привернули увагу відомих на той час письменників: Петра Павленка, Вадима Кожевникова, Петра Вершигори, Олександра Твардовського та Олександра Фадеєва.
Творчий доробок складається із трьох напівдокументальних книг на військову тематику російською мовою:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.