Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Де́сять книг про архітекту́ру» (лат. De architectura libri decem) — трактат про архітектуру римського архітектора Марка Вітрувія Полліона. Він є єдиною збереженою античною роботою про архітектуру й однією з перших латинською мовою. За свідченнями самого Вітрувія, на момент написання трактату латинською були написані всього чотири книги про архітектуру: Фуфіція, Теренція Варрона та ще дві Публія Септимія. Книга присвячена імператору Августу як знак подяки за надану ним допомогу[1][2][3][4].
Десять книг про архітектуру | ||||
---|---|---|---|---|
лат. De architectura libri decem | ||||
Жанр | Трактат | |||
Автор | Вітрувій | |||
Мова | Латинська | |||
Написано | I ст. до н. е. | |||
Опубліковано | 1936 рік | |||
У «Гутенберзі» | 20239 | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Цей твір у Вікіджерелах |
Вітрувій описав шість основних принципів архітектурної науки[5]:
У I книзі Вітрувій пояснює архітектуру, яка складається з теорії та практики. Він звертає увагу на необхідність геометрії та креслення для того, щоб займатися архітектурою, а також на знання філософії, права, медицини та асторономії.
У II книзі описані будівельні матеріали: цегла (лат. laterum), пісок, вапно й каміння.
У III книзі описана Вітрувіанська людина з її пропорціями (обличчя займає десяту частину тіла, а пуп — центр композиції).
У IV книзі розповідається про храми й розташування вівтарів.
V книга присвячена оздобленню площ, базилік, театрів, лазень і корабелень.
VI книга описує впорядкування приміщень (атріумів) і їхніх фундаментів.
У VII книзі Вітрувій описує приготування фарб (білої, червоної, чорної, зеленої, синьої та охри) та тиньку.
У VIII книзі описує гідротехнічні споруди (колодязі, водогони).
У IX книзі описує роботу сонячних і водяних годинників.
У X книзі він протиставив машини (поєднання частин для переміщення важких предметів) і знаряддя (лат. organa), а також описав різноманітні механізми: водяні млини, балісти й катапульти.
Автор узагальнив у трактаті досвід грецької та римської архітектур, розглянув супутні містобудівні, інженерно-технічні питання та принципи художнього сприйняття[7].
За винятком декількох свідоцтв (Фронтін, Фавентін, Пліній Старший) праця Вітрувія не була дуже відомою. Цьому, напевно, сприяла обмеженість теми, яка була цікава тоді лише вузькому колу фахівців[3].
Вітрувій уперше серед теоретиків архітектури висловив думку про виникнення архітектури. Він порушив проблему золотої середини між теорією і практикою, описав основні поняття естетики, описав відповідність масштабів будівлі до масштабу людини. Це теорія використовувалася до XIX століття[1][2][4].
Є понад 80 середньовічних манускриптів з текстом трактату різними мовами. Найстаріший зі знайдених датується 996 роком і знаходиться в Британському музеї (Harley 2767). Однак найвідомішою ця робота стала в добу Відродження[3][4].
«10 книг» вплинули на розвиток мистецтва доби Відродження, але не могли бути його причиною, тому що були добре відомі в Середньовіччі. У 1486—1492 рр. гуманіст Поджо Браччоліні здійснює перше друковане видання трактату в Італії[1][2][4][7][8].
«10 книг про архітектуру» вивчалися архітекторами з XV до XIX століття[3][4].
London, British Museum, Harl. 2767 (8th cent.).
Selestad, Bibl. 1153 (10th cent.).
Wolfenbuttel, Bibl. 132 (10th cent.).
Wolfenbuttel, Bibl. 69 (11th cent.).
London, B.M., Harl. 3859 (11th cent.).
Oxford, St. John's Coll. 66 В (1316.).
Escorial, 2. 5 (15th cent.).
London, В. М., Harl. 2760 (15th cent.).
Paris, Bibl. Nat. 7227 (11th cent.).
Escorial, 3. 19 (11th or 12th cent.).
Eton College, MSS. 137 (15th cent.).
Rome, Vatican Codd. Urbin. Lat. 3. 1360 (15th cent.).
Paris, Bibl. Nat. 7382 (15th cent.).
Paris, Bibl. Nat. 7228 (15th cent.).
Oxford, Bodleian, F. V. 7 (15th cent.).
Rome, Vatican Codd. Urbin. Lat. 1. 293 (15th cent.).
Sulpitius, Rome, 1486.
Fra Giocondo, Florence, Junta, 1522.
Philander, Rome, 1544.
Laet, Amsterdam, 1649.
Perrault, Paris, 1673.
Schneider, Leipzig, 1807—1808.
Lorentzen, Gotha (Books 1-5), 1857.
Rose, Leipzig, 1867, 1899.
Krohn, Leipzig, 1912.
У 1547 році в Парижі видається переклад трактату французькою (переклад Жана Мартена).
У серії «Loeb classical library» твір видано у 2 томах у перекладі Грейнджера.
У «Collection Budé[en]» твір видано [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] в 10 окремих книгах (видання завершено у 2009 році).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.