![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ce/Tartu_coat_of_arms.svg/languk-640px-Tartu_coat_of_arms.svg.png&w=640&q=50)
Дерптське єпископство
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Де́рптське єпи́скопство (нім. Bistum Dorpat) — духовно-феодальне князівство, що існувало у 1224–1558 роках у південно-східній частині сучасної Естонії на території повітів Тартумаа, Пилвамаа, Вирумаа, Йигевамаа та Валгамаа. Центр у місті Дерпті (Юр'єві). Межі єпископства не збігались із кордонами, закріпленими за єпископом католицької єпархії: остання, окрім самого єпископства, включала до свого складу землі на захід від нього, що належали Лівонському ордену.
Дерптське єпископство | |||
---|---|---|---|
Ecclesia Tarbatensis | |||
| |||
![]() | |||
Адм. центр | Дерпт | ||
Найбільше місто | Оденпе | ||
Країна | Лівонія | ||
Офіційна мова | Німецька, латина | ||
Населення | |||
- повне | |||
Площа | |||
- повна | |||
Дата заснування | 1224 | ||
Дата ліквідації | 1558 | ||
![]() | |||
![]() | |||
|
За часів свого розквіту Лівонський орден, Ризьке архієпископство, Дерптське, Курляндське та Езель-Вікське єпископства утворювали так звану Лівонську конфедерацію п'яти феодальних держав середньовічної Прибалтики[1], що постійно конфліктувала як зі слов'янами (Новгородська республіка, Велике князівство Литовське, Королівство Польське), так і зі скандинавськими країнами (Швеція, Данія).
Формальним приводом для походів німецьких хрестоносців було завоювання та християнізація естів, а основною метою — колонізація земель. Першим єпископом дерптським був Герман Буксгевден, брат ризького єпископа та керівника Лівонського хрестового походу Альберта Буксгевдена.
На чолі єпископства стояв католицький єпископ, якого обирали капітулом соборних каноніків, тобто колегією вищих місцевих кафедральних священиків. Єпископ був також найбільшим феодалом-землевласником князівства, хоч частина його земель була передана до рук військовиків, які стали васалами єпископа. Німецьке духовенство й лицарі-феодали наклали феодальні повинності на раніше вільне місцеве естське та слов'янське селянство.