свято, що відзначається у багатьох країнах світу і переважно пов'язане із закінченням сільськогосподарських робіт З Вікіпедії, вільної енциклопедії
День подя́ки (англ. Thanksgiving Day) — свято з тривалою історією, що відзначається у багатьох країнах світу і переважно пов'язане із закінченням сільськогосподарських робіт. Головна мета — подякувати Богові за врожай та допомогу у вирощенні врожаю та за всі досягнення нації впродовж року. Часто в таких святах присутні елементи древніх національних традицій. У країнах, де переважає протестантизм, День подяки часто пов'язується з біблійним святом Шавуот. Традиція таких святкувань понад століття притаманна і протестантському середовищу України.
| День подяки | |
|---|---|
 | |
| Ким святкується | християнами |
| Засновано | 7 жовтня 2006 (Україна) |
| Дата | Дата змінна, одна з неділь вересня |
| Пов'язаний з | Обжинки |
| День подяки у Вікісховищі | |
Відзначається в США у листопаді, в Канаді — у жовтні, в Україні — у вересні. Із 17 вересня 2017 року Свято подяки відзначається у форматі Всеукраїнського.
Це державне загальнонародне свято США щорічно святкують у четвертий четвер листопада; свято відзначає перший урожай, який зібрали пілігрими із Плімутської колонії 1621 року після голодної зими в Новому Світі. Губернатор пілігримів Вільям Бредфорд проголосив День подяки Богові за те, що Він допоміг їм пережити сувору зиму. Колоністи, які вижили завдяки допомозі індіанців, влаштували для себе і для них триденне святкування з молебнями подяки і бенкетом.
Через 2 роки колонія страждала від посухи й губернатор проголосив день посту та молитви. Незадовго після цього почався дощ. Щоб відзначити Божу відповідь на молитву, 29 листопада було проголошене Днем подяки. Ця дата вважається початком того, що зараз є Днем подяки у США, який відзначають у четвертий четвер листопада. У 1789 році перший президент США Джордж Вашингтон проголосив це свято національною подією і на прохання конгресу визначив дату — 26 листопада, четвер. Остаточно національним святом День подяки став 1863 року, коли президент Авраам Лінкольн встановив його в останній четвер листопада й оголосив національним святом і вихідним днем[2]. Існує легенда, що це рішення Лінкольн ухвалив через письменницю Сару Йозефу Хейл, що писала листи президенту протягом 17 років, просивши проголосити цей день святом, її згодом назвали «матір'ю Дня подяки»[3].
День подяки прийнято святкувати у родинному колі. Родичі і друзі з'їжджаються зі всієї країни за спільний стіл з традиційними стравами. Обов'язковими стравами в День подяки є фарширований індик з журавлиновим варенням і солодкий пиріг з гарбузовою начинкою. На думку істориків, усе це було на столах колоністів у XVII столітті. До цього дня по всій країні відгодовують велику кількість індиків, щоб забезпечити кожну американську сім'ю хоча б по одному.
Так само, як у США, зараз святкування Дня подяки набуло популярності й у Канаді, але на місяць раніше: осінь тут настає значно раніше, тому свято випадає на другий понеділок жовтня. Уперше в цій країні День подяки відзначив англійський дослідник Мартін Фробішер, який безуспішно намагався віднайти для Англії північний морський шлях у Китай. Опинившись зовсім не в Китаї, а на території нинішньої канадської провінції Ньюфаундленд і Лабрадор, він заснував там поселення у 1578 році — і формально віддав Богу подяку за те, що вижив у довгій подорожі у Новий світ. Таке його відзначення успішного прибуття на новий материк прийнято вважати першим Днем подяки, відсвяткованим у Північній Америці. З напливом нових поселенців у Канаду, практика святкування переросла в традицію. А з 1957 року День подяки — у Канаді державне загальнонародне свято й вихідний день. 1 січня 1957 року Парламент Канади проголосив: «Загальний День подяки Всемогутньому Богу за щедрий урожай, яким благословенна Канада, святкувати в другий понеділок жовтня».
Культура вдячності з давніх давен була традицією у багатьох країнах світу. Не є винятком й Україна. Ще в давнину слов'яни відзначали Свято жнив, Обжинки, яке святкували по закінченню збору врожаю. На жаль, традиція з роками загубилась, натомість День подяки став загальнодержавним святом в Америці та Канаді. Та без огляду на це, віряни українських протестантських євангельських церков мають добру традицію святкування Свята Жнив уже понад 100 років.[4] Традиційно у вересні вони святкують День подяки у своїх церквах, аби віддати шану Богові за врожай. А 3 березня 2006 року на зустрічі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій із Президентом України була представлена концепція проведення Дня Подяки Богові на загально-національному рівні. Ідея проведення такого свята як заходу національного масштабу була озвучена Старшим єпископом Церкви християн віри євангельської України Михайлом Паночком.[5] І хоча рішення у цьому питанні не прийнято ще й досі, 7 жовтня 2006 р., з ініціативи ЦХВЄУ, в Україні вперше пройшов Всеукраїнський День Подяки, який викликав великий резонанс у релігійній спільноті України. Християни з усіх областей України з'їхались до Києва, щоб подякувати Богові за хліб, за мир, за Україну. Участь у святкуванні взяли представники більшості християнських конфесій країни. А у наступному, 2007 році, 21 жовтня, вітаючи учасників свята, Президент України Віктор Ющенко, відзначив його важливість у процесі духовного оновлення нації.
Масштабні заходи також проходили у палаці «Україна» та на Майдані незалежності у 2008 та 2009 роках[6]. Після цього традиція святкувати День подяки або ж Свято жнив публічно перемістилася в обласні центри.
17 вересня 2017 року, у рамках відзначення 500-річного ювілею Реформації, вшанування якого було офіційно підтримано й Українською державою, відбулося грандіозне святкування Всеукраїнського Дня Подяки на Хрещатику. Урочистості на головній вулиці столиці, співорганізаторами яких виступила і Рада євангельських протестантських церков, зібрали, за деякими підрахунками, до півмільйона українців. Востаннє така кількість громадян збиралась у центрі Києва тільки під час Євромайдану. Та цього разу людей об'єднала не політика, а бажання подякувати Богу, і помолитися за мир. Гостями свята тоді стали: Брії Блессінг, депутат Парламенту Великої Британії Марк Прітчард, віцепрезидент Парламентської Асамблеї Ради Європи Валеріу Гілецькі, президент Християнського Центру державного управління ім. Кеннеді при Конгресі США Джордж Роллер, міс-Америка Террі Мьюс, та екс-зірка NBA (баскетбол) Даніель Дролінгео. На закінчення свята виступив Нік Вуйчич, всесвітньо відомий спікер, що народився без рук і ніг, спеціально прилетів до Києва на День подяки[7][8].
2018 року Свято подяки відбулося 23 вересня на Хрещатику. В урочистостях взяли участь зірка Голлівуду Стівен Болдвін, мотиваційний спікер Нік Холл, відомий британський співак Мартін Сміт[9][10].
Свято подяки бере свій початок ще понад 3500 років тому. Саме тоді, після визволення з єгипетського рабства, Бог заповідав ніколи не забувати про вдячність:
«Стережися, щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножаться тобі, …щоб не забув ти Господа, Бога свого, …щоб ти не сказав у серці своїм: Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут» (Повторення Закону 8:11-14).
Вдячність — це запорука благословення та довголіття народу, це дух перемоги. Тож юдеї трималися заповіді Господньої, відзначаючи Свято жнив:
«Будеш дотримувати свята жнив першоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою. …Початки першоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого» (Біблія, книга Вихід 23:16-19).
За часів християнства це стало добрим прикладом і для інших народів.
У нотатках Айн Ренд День подяки в американському святкуванні розглядається як «свято успішного виробництва»:
День подяки — типово американське свято. Незважаючи на релігійну форму (подяка Богові за добрий урожай), його суттєве, світське значення — це свято успішного виробництва. Це свято виробників. Щедра трапеза є символом того факту, що рясне споживання є результатом і нагородою виробництва. Достаток є (або був і повинен бути) гордістю Америки — так само, як гордістю американських батьків є те, що їхні діти ніколи не повинні потерпати від голоду.[11]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.