Девоссер Михайло

Миха́йло Девоссе́р (нар. 21 липня 1895, с. Пізнанка (нині — Поділля Підволочиського району Тернопільської області) — пом. 15 квітня 1973, Торонто, Канада) — сотник УСС та УГА, інженер-агроном, педагог, громадський діяч української діаспори.

Девоссер Михайло
Хорунжий (файнріх)  Сотник
Загальна інформація
Народження	21 липня 1895(1895-07-21) Пізнанка
Смерть	15 квітня 1973(1973-04-15) (77 років) м. Торонто,  Канада
Військова служба
Роки служби	1914—1920
Приналежність	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Канада
Вид ЗС	УСС  УГА
Війни / битви	Перша світова війна, Українсько-польська війна, Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Медаль за хоробрість (Австро-Угорщина)

Життєпис

«Капітула» — штаб — ордену «Лицарів Залізної Остроги». З «інсиґніями» — відзнаками — стоять: у центрі з булавою «великий комтур» ордену четар Іван Цяпка, ліворуч від нього меч тримає «малий комтур» — сотник Володимир Білозор, зі щитом — «окличник» поручник Михайло Девоссер, із кийком «обрядник» четар Лев Лепкий — «великий майстер церемоній». Фото зроблене 25 лютого 1917 року

1913 року закінчив Станіславівську гімназію.

У лавах УСС з 1914 року, інвалід — втратив око у весняній австрійській офензиві 1915 року на відтинку фронту Гузіїв — Болехів. По уздоровленні в лічниці, зі скляною протезою, не звільняється, а знову зголошується до УСС. Призначений у ранзі хорунжого інструктором новобранців у вишколі Коша.

1916 року, коли Вишкіл УСС стає на той час окремою фаховою одиницею, Девоссер переходить на службу туди. Займає пост добірного вишкільника-сотенного в почергових сотнях. Наприкінці 1918 року командував військовою частиною в боях за Львів.

У вересні 1919 року як поручник у Гайсині приймає команду над 600 добірними хлопцями-новобранцями, з яких створено осібний вишкільний курінь під його командою. Весною 1920 в часі перебування у ЧУГА вирішено гайсинців здемобілізувати, давши їм вільний вибір: або йти на захід з відділами Дієвої Армії, чи вертатися додому.

Після українсько-польської війни за національні переконання кількаразово був ув'язнений. Закінчив аграрні студії, вчителював у школах на польському Помор'ї, працював директором Господарського ліцею в Черниці (сучасний Стрийський район). 1944 року виїздить до Австрії, по тому — до Тунісу.

Від 1951 року перебував у Канаді, де був активним діячем в Українській стрілецькій громаді, Братстві УСС, інших українських об'єднаннях. Помер 15 квітня 1973 в Торонто.

Джерела

• І. Гаврильцьо. Девоссер Михайло [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.] // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 471. — ISBN 966-528-197-6.
• Ю. Гарасимів. Сотник УСС інж. аґр. Михайло Девоссер [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Вісті Комбатанта. — 1973. — № 4.
• П. Арсенич. Тарас Шевченко і Прикарпаття. З історії вшанування [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Галичина, 21 січня 2014.
• Олена Дзік, Денис Мандзюк. В ордені «Лицарів залізної остроги» у січових стрільців церемоніями керували обрядник та окличник // Gazeta.ua, 29 лютого 2012.