Гіпотетичні природні супутники Землі
небесні тіла що, обертаються навколо Землі, існування яких передбачалося астрономами / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Гіпотетичні природні супутники Землі?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Гіпотетичні природні супутники Землі — небесні тіла що, обертаються навколо Землі, існування яких передбачалося астрономами. Нині загальновизнано, що єдиним природним супутником Землі є Місяць, однак припущення про існування інших супутників неодноразово висувалися астрономами, публікувалися в популярних виданнях і описувалися в художніх творах.
Спроби виявлення додаткових супутників неодноразово робилися окремими астрономами протягом XIX і першої половини XX століть. Жодне з опублікованих повідомлень про виявлення передбачуваних супутників не було підтверджено незалежними спостереженнями.
У другій половині XX століття, спочатку у зв'язку з потребами космонавтики, а згодом і для виявлення об'єктів, які можуть зіткнутися із Землею, почали вести систематичні пошуки небесних тіл у навколоземному просторі. Піонером таких пошуків став Клайд Вільям Томбо, першовідкривач Плутона. Нині активний пошук таких об'єктів ведеться в рамках декількох проектів: Spaceguard, LINEAR, NEAT, LONEOS, ATLAS, Каталінський огляд та інші. Постійних супутників у рамках цих проектів виявлено не було.
Існує кілька навколоземних об'єктів, які в популярній літературі іноді називають «другими Місяцями» або «другими супутниками». По-перше, це астероїди, орбіти яких перебувають у резонансі з орбітою Землі[1]. Квазісупутники, як-от (3753) Круїтні, рухаються в орбітальному резонансі з Землею 1:1, але обертаються навколо Сонця. Троянці Землі, як-от 2010 TK7, рухаються тією самою орбітою, що й Земля, але перед або після неї, в околиці точок Лагранжа системи Земля — Сонце. По-друге, у точках Лагранжа системи Місяць — Земля на місячній орбіті в 60° попереду і позаду Місяця виявлені хмари міжпланетного пилу, що отримали назву «хмари Кордилевського» — за прізвищем астронома, який їх відкрив. Крім того, можливе захоплення Землею тимчасових супутників, орбіта яких є нестійкою. Прикладом такого супутника є астероїд 2006 RH120.