Гінзбург Олександр Маркович

Гі́нзбург Олекса́ндр Ма́ркович (4 липня 1876, Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії — 1949, Харків, Українська РСР) — український та радянський архітектор, науковий діяч, засновник конструктивізму в архітектурі.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гінзбург.

,вчителі

Гінзбург Олександр Маркович
Народження	4 липня 1876(1876-07-04) Слов’янськ, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть	1949(1949) Харків, Українська РСР
Країна (підданство)	Російська імперія  Українська РСР
Навчання	Імператорський Харківський університет (1898), HU Berlin і ХТІ (1903)
Вчителі	Цауне Юлій Семенович і Бекетов Олексій Миколайович
Діяльність	архітектор, викладач університету, письменник
Праця в містах	Харків, Дніпро, Суми, Масандра, Кисловодськ і Луганськ
Архітектурний стиль	модерн, конструктивізм
Наукові праці	«Залізобетон» «Про професійну організацію і етику архітекторів»
Вчене звання	професор[d]
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна

Біографія

Народився 4 липня 1876 року в місті Слов'янськ Ізюмського повіту Харківської губернії (тепер — районний центр Донецької області) в родині заможного лікаря, почесного громадянина Слов'янська та статського радника Марка Гінзбурга. У 1877 році родина переїхала до Харкова, де оселилася в будинку по вулиці Сумський, 11 — на розі з провулком Грабовського.

У 1894 році з похвальною грамотою закінчив третю харківську чоловічу гімназію, у 1898-му — математичний факультет Харківського університету. Подорожував Європою, відвідав 13 країн^[1], де знайомився із шедеврами світової архітектури; вивчав математику в Берлінському університеті (1899). У 1903 році закінчив інженерний факультет Харківського технологічного інституту, отримав диплом інженера-механіка і право на ведення будівельних робіт. Вчителями О. Гінзбурга в інституті були такі талановиті архітектори як М. Ловцов, С. Загоскін, Ю. Цауне, О. Молокін О. Бекетов^[2] та інші.

У 1903 році у Харкові створив власне проєктне бюро «Залізобетон», яке виконувало приватні замовлення з проєктування різних будівель. У 1903—1905 рр. на провулку Грабовського 4, по сусідству з будинком батьків О. М. Гінзбург будує власний прибутковий будинок. Проєкт будинку був виконаний спільно з архітектором старої школи  І. І. Загоскіним. Брав участь у громадському житті міста, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського технічного товариства, утвореного у 1904 році. Писав статті з архітектурно-інженерних питань, брав участь в архітектурних конкурсах.

У 1912 році зодчому довелося піддати частковій реконструкції власний будинок. 27 квітня 1911 року газета «Южный край» писала про пожежу та вибух у будівлі на вулиці Сумській, 11. Допомагав йому у реконструкції інженер Плахотько.

Після більшовицького перевороту 1917 року втратив усю власність і, щоб уникнути репресій, виїхав до Ростова-на-Дону^[3]. Викладав до 1922 року, потім відновлював Донбас.

У 1923—1924 рр. Гінзбург працював головним інженером будівництва Губернського продовольчого комітету та Донвугілля в Артемівську (Бахмуті).

До Харкова повернувся у 1924 р., активно займався промисловою архітектурою, брав участь у реконструкції Фабрики імені Тінякова та інших підприємств легкої промисловості.

З 1933 по 1938 роки викладав в Промисловій академії, з 1933 — в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

З початком війни в армію Гінзбурга не взяли — через сильну короткозорість^[3]. Проте, знаходячись у 1941 році, під загрозою захоплення міста німцями, допомагав військовим, даючи важливі дані щодо підземних тунелів у центрі міста.

У 1941—1944 рр. знаходився в евакуації у Грузії, переніс бідність й голод, працюючи викладачем у Тбілісі. Читав лекції в ХІБІ (ХНУБА) у 1943—1944 рр. та в Індустріальному інституті Наркомвугілля.

Повернувшись до Харкова у 1944 р., Гінзбург був шокований, дізнавшись про звіряче знищення нацистами харківських євреїв в ході Голокосту. Продовжив викладати, займатися науковою діяльністю, а також створенням міської єврейської общини. Домігся приміщення для громади на вулиці Сумській, 8 (будівля знесена, колишня філармонія), напроти кінотеатру «Перший Комсомольський»^[3]. Був обраний головою общини, та невдовзі її закрили.

У 1945 р. Гінзбурга позбавили усіх посад і заборонили викладати. Його діяльність була визнана шкідливим проявом сіонізму^[3].

Чотири роки він бідував, доки не захворів^[3]. Помер у 1949 році в Харкові, де і похований.

Творчість

Працював у стилях модерн та конструктивізм. Вперше в Харкові проєктував багатоповерхові прибуткові будинки із застосуванням залізобетонних конструкцій.

Автор проєктів більш ніж 120 будівель, з яких двадцять увійшли до Списку пам'яток архітектури Харкова.

Проєктував також будівлі у Харківській губернії (будинок Волинського в селі Карасівка — 1913; виноробний завод у Коломаці — 1906), Катеринославі (театр-клуб Громадського зібрання — 1909—1912; прибутковий будинок Гальперіна — 1914), Луганську (клуб і театр — 1913), Москві (прибутковий будинок Левіна — 1912), Сумах (театр «Тіволі» — 1909), Масандрі (дача Пестерева — 1912), Кисловодську (готель Вострякова — 1913).

Друкувався в «Південно-російській сільськогосподарській газеті», «Записках Харківського відділення Російського технічного товариства», «Зодчому», «Архітектурно-художньому тижневику». Написав книги: «Залізобетон» (1907) і «Про професійну організацію і етику архітекторів» (1915).

У 1916 році спільно із землеміром Н. Жаврідом зробив топографічний план Харкова з прилеглими передмістями, селищами і покажчиком. План був виданий накладом в 1000 екземплярів і поширений за підпискою^[3].

У 1929 році запатентував свій винахід — сітчасті конструкції для великих прольотів^[3].

У 1931 році отримав звання професора. Опублікував дві книги з геометрії просторових структур.

З початку 1930-х років конструктивізм, передвісником і основоположником якого вважають Гінзбурга^[3], був заборонений, тому Олександр Маркович відійшов від архітектурного проєктування та будівництва. Але продовжив наукову роботу, займався не лише проблемами містобудування, мистецтвознавства, а й стереоскопічним кіно, теорією симетрії, кристалографії, оптикою і колористикою^[4].

Викладав у інженерно-будівельному та інших вишах, консультував проєктувальників — в 1930-х Гінзбург став одним з найкращих в країні фахівців з акустики: він проєктував акустичні системи в Палаці піонерів і Будинку Червоної армії, в будівлі довоєнного Оперного театру^[3].

Будівлі в Харкові, зведені за проєктами Гінзбурга

№ п/п	Охоронний №	Адреса	Початкове використання	Співавтори	Дата будівництв	Сучасне використання	Зображення
1	86	вул. Сумська, 26	Прибутковий будинок Ліорніце (модерн)	—	1910	Житловий будинок, магазини, банки
2	88	вул. Сумська, 82а	Прибутковий будинок Бергера з крамницями (модерн)	—	1908[джерело?]	Житловий будинок
3	89	вул. Сумська, 80	Прибутковий будинок Ландо-Безверхова (модерн)	—	1914[5]	Житловий будинок
4	94	вул. Сумська, 108	Прибутковий будинок Павлова з крамницями (модерн)	—	1912	Житловий будинок
5	110	вул. Григорія Сковороди, 19	Прибутковий будинок Селіванова (модерн)	—	1907	Житловий будинок
6	191	вул. Каразіна, 5	Особняк	Авторство Гінзбурга — ймовірне[1]	Початок ХХ століття	Не використовується
7	122	вул. Чернишевська, 59	Особняк	—	Початок ХХ століття	Харківська обласна організація Спілки письменників
8	241	вул. Куликівська, 6	Будинок табачного фабриканта Бураса	Авторство Гінзбурга — ймовірне[1]	1909	Будинок культури профтехосвіти
9	243	вул. Куликівська, 12	Навчальна споруда Єврейського благодійного товариства	—	1909—1912	Один із корпусів Фармацевтичного університету
10	246	вул. Громадянська, 25	Фабрична будівля	Автор невідомий. Реконструкція Гінзбурга	Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910	Обласне виробниче об'єднання «Фармація»
11	263	пров. Каплунівський, 4	Житловий будинок	—	1913	Житловий будинок
12	264	пров. Грабовського, 4 так званий «Будинок золотої рибки» (фасад будівлі прикрашений фігурами тритонів, залізобетонні кронштейни, що підтримують широкий карниз будинку, зроблені у формі золотих рибок)	Приватне проєктувальне бюро Гінзбурга, магазин живої риби — на першому поверсі (модерн)	Іліодор Загоскін	1905	Житловий будинок, магазини
13	326	вул. Нетіченська, 16	Житловий будинок	—	1910	Музична школа № 5
14	327	пров. Плетнівський, 7	Житловий будинок Цетліна (модерн з елементами неокласицизму)	—	1916	24-та Міська дитяча клінічна лікарня (стаціонарне відділення)
15	345	вул. Гольдбергівська, 106	Житловий будинок	—	Початок ХХ століття	Адміністративна будівля
16	384	вул. Коцарська, 23	Флігель житловий	—	1908	Житловий будинок та флігель
17	410	вул. Сумська, 65	Прибутковий будинок	—	1913	Житловий будинок
18	413	вул. Сумська, 45	Житловий будинок	—	1907	Житловий будинок, магазини
19	427	вул. Римарська, 23	Прибутковий будинок Єндовицького, пізніше — Фреймана (модерн з елементами неокласицизму)	Автор невідомий, реконструкція — Гінзбурга	1887, реконструкція — 1913	Житловий будинок і установа «Горремстрой»
20	629	вул. Чоботарська, 45	Прибутковий будинок	—	1908	Житловий будинок
21	—	вул. Сумська, 6	Прибутковий будинок із крамницями	Гінзбург реконструював його в стилі модерн	Кінець ХІХ століття, реконструкція — 1910	Житловий будинок
22	—	вул. Сумська, 51	Прибутковий будинок	—	Початок ХХ століття	Житловий будинок, книжковий магазин «Books». Сильно постраждав в ході реконструкцій та обстрілів у 2022 році. У 2024 році при реставрації зруйновано одну зі двох скульптур
23	—	вул. Сумська, 88[6]	Житловий будинок	деякі дослідники автором цього будинку вважають архітектора Мойсея Диканського[5]	Початок ХХ століття	Житловий будинок, «Укрсиббанк», кафе
24	—	вул. Сумська, 102	Прибутковий будинок	—	Початок ХХ століття	—
25	—	пров. Мовчанівський, 7	Житловий будинок	—	1910	Знесено у 2011 році[7]
26	—	вул. Михайля Семенка, 15	Житловий будинок	—	Початок ХХ століття	—
27	—	вул. Михайля Семенка, 21	Житловий будинок	—	1912	—
28	—	вул. Куликівська, 8	Житловий будинок	—	1910	—
29	—	майдан Оборонний Вал, 8	Житловий будинок	—	1914	Не зберігся
30	—	вул. Юлія Чигирина, 4	Житловий будинок	—	1911	—
31	—	вул. Велика Панасівська, 67	Іванівський пивоварний завод Ігнатіщева	—	1905	Зруйновано у 2020 році для зведення ЖК «Новый дом на „Котлова“»[8]
32	—	вул. Свободи, 35	Особняк	Авторство Гінзбурга — ймовірне[1]	Початок ХХ століття	—
33	—	—	Літній театр в саду Комерційного клубу	—	1912	—
34	—	пров. Кравцова, 15	Синагога	—	1912	Добудована. З 1957 року — Планетарій
35	—	майдан Іподрому, 2	Дерев'яні трибуни іподрому для кінних перегонів	Здислав Харманський	1906—1907	Не збереглися

Праці

• Железобетон. Харьков, 1906.
• Застройка городов // Зодчий. 1915. № 39–40.
• О профессиональной организации и этике зодчих. Харьков, 1916.
• Побудова візерунків. Харків, 1927.
• Велике Запоріжжя. Харків, 1930.
• Симметрия на плоскости. Харьков, 1934.
• Симметрия на шаре. Харьков, 1935.

Пам'ять

29 квітня 2024 року Харківська міська рада прийняла рішення про перейменування в Київському районі міста вулиці Жилярді, названої на честь російського архітектора доби ампіру, на честь Архітектора Гінзбурга^[9].

Див. також

• Пам'ятки архітектури Харкова

Джерела

1. Розвадовский Л. Е. Архитектор Александр Маркович Гинзбург (1876-1949) // Ватерпас. — 1996. — №7.
2. Лейбфрейд А. Ю. Архитекторы — евреи в Харькове [Текст]: очерк / Лейбфрейд Александр Юрьевич. ¬– Х., 2002. — С. 8.
3. Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130- летию со дня рождения // Дайджест Е. — 2006. — №8.
4. Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
5. Зона Сумской улицы // Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
6. Вулиця Сумська [Архівовано 18 листопада 2007 у Wayback Machine.]// Про вулиці і площі міста на сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)
7. Молчановский пер., 7 (Харьков). wikimapia.org. Процитовано 20 серпня 2024.
8. Снесённый дом (Большая Панасовская ул., 76) (Харьков). wikimapia.org. Процитовано 20 серпня 2024.
9. editor (30 квітня 2024). У Харкові перейменували 367 топонімів: нові назви вулиць. Український погляд (укр.). Процитовано 20 серпня 2024.

Додаткова література

1. Борисова Е. А., Каждан Т. П. Русская архитектура конца XIX — начала XX века. — М.: Наука, 1971. — 239 с.
2. Лейбфрейд А. Ю., Полякова Ю. Ю. Харьков. От крепости до столицы: Заметки о старом городе. — Х.: Фолио, 1998. — 335 с.
3. Ревский С. Б. Зодчие, инженеры, художники, участвовавшие в формировании Екатеринослава (конец XVIII — начало XX в.) / Методическая разработка. — Дп.:ДИСИ, 1981. — 98 с.
4. Ясиевич В. Е. От модерна к конструктивизму. Творчество архитектора А. М. Гинзбурга (1876—1949) // Строительство и архитектура. — 1976. — № 9.
5. Гінзбург Олександр Маркович [Архівовано 12 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Давидич Т. Ф. Выдающиеся архитекторы Харькова XVIII — середины XX в. // На сайті про Харків: kharkov.ua (рос.)Воловик Л. Александр Маркович Гинзбург. К 130-летию со дня рождения //  — 2006. — № 8.
6. Дьяченко Н. Т. Улицы и площади Харькова. Очерк. — 4-е, испр. и доп. — Х. : Прапор, 1977. — 272 с. — 50 000 прим.
7. Гінзбург Олександр Маркович // Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII-початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-1.6-6.
8. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки: Путеводитель / Лейбфрейд А. Ю., Реусов В. А., Тиц А. А.. — Х. : Прапор, 1985. — 151 с. — 10 000 прим.
9. Тимофієнко В. І. Ґінзбурґ Олександр Маркович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
10. Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 1. Late Imperial Russia: 1891—1917. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2021. С. 96. ISBN 978-3-933713-61-2.