Loading AI tools
Австрійський та чеський письменник, драматург, перекладач та банкір З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Густав Майрінк | ||||
|---|---|---|---|---|
| Gustav Meyrink | ||||
 Густав Майрінк на схилі років | ||||
| Ім'я при народженні | нім. Gustav Meyer | |||
| Народився | 19 січня 1868 Відень, Австро-Угорщина | |||
| Помер | 4 грудня 1932 (64 роки) Штарнберг, Німеччина | |||
| Поховання | Hanfelderstrasse Cemeteryd[1] | |||
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[2], Герметизм[2], буддизм[2] і теософія[2] | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Роки активності | 1901 — 1927 | |||
| Напрямок | експресіонізм | |||
| Magnum opus | «Ґолем» | |||
| Конфесія | буддизм і протестантизм | |||
|
| ||||
 Густав Майрінк у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Гу́став Ма́йрінк (справжнє ім'я Гу́став Ма́єр, нім. Gustav Meyrink; *19 січня 1868, Відень, Австро-Угорщина — †4 грудня 1932, Штарнберг, Баварія, Німеччина) — австрійський письменник-експресіоніст, драматург, перекладач, банкір. Найбільш відомий за романом «Ґолем», що приніс йому світову славу, ставши одним із книжкових бестселерів ХХ століття.
Ґустав Майрінк народився 19 січня 1868 року у Відні (тоді Австро-Угорщина). Він був позашлюбною дитиною державного міністра Карла Варнбюллера фон Геммінґена й акторки Марії Вільгельміни Адельгайд Маєр (мала кавказьке коріння). Коли Майрінк уже став відомим письменником, Вернбюллери запропонували йому прийняти родинне прізвище, однак Ґустав ввічливо відмовився.
Дитинство та юність майбутнього письменника проминули в постійних роз'їздах, оскільки його матір-акторка багато подорожувала з театром. Юний Ґустав навчався в гімназіях Мюнхена, Гамбурга та Праги. Дослідники його творчості вважають, що в дитинстві хлопець був обділений материнським теплом, бо матір ставилась до нього доволі прохолодно. Інколи цим пояснюють, чому Майрінку так добре вдавались вампіричні та демонічні жіночі образи, і навпаки, такими примітивними виходили позитивні персонажі. У 1883 році Ґустав переїхав до Праги.
Майрінк жив у Празі впродовж двадцяти років, тому це місто часто зустрічається у його творах. Прага є не просто тлом для його романів «Ґолем», «Вальпургієва ніч», місто постає в них окремим персонажем, воно також відіграє ключову роль у найважливішій частині роману «Ангел західного вікна», його також чітко видно за абстрактною архітектурою в романі «Білий домініканець».
У 1892 році в Празі з Майрінком трапилась подія, яка мала велику вагу в його подальшому житті, що згодом було відображено у посмертно опублікованому автобіографічному оповіданні «Боцман». Тоді, у віці 24 років, Майрінк, переживаючи глибоку психологічну кризу, вирішив застрелитися, але коли його рука вже стискала пістолет, щось зашаруділо під дверима, і він побачив, як у щілину йому просунули тоненьку брошуру з дивною назвою «Життя після смерті». Він був настільки вражений цією подією, що одразу відмовився від свого задуму звести рахунки з життям. Після цієї події Майрінк поринув у вивчення теософії, кабали, містичних вчень Сходу, аж до самої смерті він займався йогою, що допомагала йому боротися з нестерпним болем у хребті.
Результати цих досліджень проявляються у творах Майрінка, де часто зустрічаються окультні традиції. Однак Майрінк залишався лише дилетантом у містиці, що доводив Гершом Шолем, експерт із юдейської містики. Він наголошував, що твори Майрінка засновані на поверхових знаннях і не пов'язані зі справжніми традиціями.
У 1889 році разом із племінником Крістіана Моргенштерна Майрінк заснував торговий банк під назвою «Маєр і Моргенштерн», який певний час був доволі успішним. Проте Майрінк не займався банківськими справами надто пильно, ведучи у Празі великосвітський спосіб життя. Відомо, що Майрінку довелося битися на дуелі з якимось офіцером через його зухвалі натяки щодо позашлюбного народження письменника.
1892 року Майрінк одружився з Ядвігою Марією Цертль, але досить швидко розчарувався в цьому шлюбі, хоча розлучився лише в 1905 році через упертість дружини та деякі юридичні нюанси.
У 1902 році в поліцію надійшов наклеп на Майрінка, у якому його звинувачували у використанні спіритизму та чаклунства в банківській діяльності. Його було заарештовано, і протягом двох з половиною місяців він перебував у в'язниці. Попри те, що вину не було доведено, ця подія досить негативно вплинула на всі його подальші справи, тому врешті він був змушений припинити банківську діяльність. Досвід перебування під арештом став письменникові в пригоді під час написання роману «Ґолем».
У 1900-ті роки Майрінк почав публікувати короткі сатиричні оповідання в журналі «Сімпліціссімус», підписуючись прізвищем матері. Уже в цих ранніх творах простежувався значний інтерес автора до містицизму та східних релігій. У цей же час він тісно контактує із Празькою групою неоромантиків — А. Кубіним, Р. Тешнером, Р. Леппіном, О. Вінером.
Навесні 1903 року вийшла друком перша книжка Майрінка — «Гарячий солдат та інші оповідання». Приблизно в той же час він переїхав до Відня. Там невдовзі публікується нова збірка оповідань «Орхідея. Дивні історії».
8 травня 1905 року Ґустав Майрінк одружився вдруге, його дружиною стала Філоміна Бернт, із якою він був знайомий ще з 1896 року. З нею Майрінк часто подорожував Європою.
У цей період у Відні Майрінк видає сатиричний журнал «Der lieber Augustin», продовжуючи співпрацювати із празьким «Сіпліціссімусом».
1906 року в нього народилася донька Феліцітас Сибілла, а в 1908 році — син Харро Фортунат.
1908 року побачила світ третя збірка оповідань письменника — «Воскові фігури».
Майрінк не міг прогодувати сім'ю лише публікаціями власних оповідань, тому вдався до перекладацької діяльності. Відтак впродовж п'яти років він переклав німецькою п'ять томів англійського класика Діккенса. Майрінк продовжував перекладати до самої смерті, зокрема й відомі окультні тексти (наприклад, «Книгу мертвих»).
У 1911 році Майрінк із сім'єю переїхав до маленького баварського містечка Штарнберг, а 1913 року видав нову збірку «Чарівний ріг німецького обивателя», яка містила найкращі оповідання з трьох попередніх книг, а також кілька нових.
1915 року побачив світ перший і згодом найвідоміший роман Майрінка — «Ґолем». Сюжет цього твору побудований на легенді про рабина Єгуду Бен Бецалеля з Праги, що створив Ґолема — істоту з глини, яку він оживив за допомогою кабалістичного закляття.
Роман мав величезну популярність, розійшовся безпрецедентно великим накладом. Незабаром цю книгу було двічі екранізовано. У 1916 році вийшла друком ще одна збірка оповідань «Кажани», а також новий роман «Зелене обличчя». Наступного року вийшов уже третій роман Майрінка «Вальпургієва ніч».
Завдяки своїй популярності до 1920 року фінансові справи Майрінка суттєво покращилися, тож він зміг собі дозволити придбати віллу у Штарнберзі. Згодом це помешкання почали називати «Будинок під останнім ліхтарем» вслід за назвою будинку з роману «Ґолем». Тут Майрінк із родиною прожив наступні вісім років і написав ще два романи — «Білий домініканець» (1921) і «Ангел західного вікна» (1927).
Узимку 1932 року, катаючись на лижах, син Майрінка Фортунат отримав важку травму хребта, яка прикувала його до інвалідного візка. Болісно переживаючи цю подію, 12 червня 1932 року хлопець наклав на себе руки. Це сталося в тому ж са́мому віці 24-х років, коли подібне намагався зробити його батько. Майрінк пережив свого сина лише на півроку, померши 4 грудня 1932 року.
Письменника поховано поруч із могилою його сина в Штарнберзі.
Майрінк народився в той же день, що і Едгар Алан По, але рівно за 60 років після нього. Значення Майрінка для австрійської літератури приблизно таке ж са́ме, як По для американської.
Місто з таємним тремтінням серця / пер. з нім. Григорія Тимощука. Львів: «Діло», № 291, 1932.Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
