Гуслі
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Гу́слі, гу́сла (дав.-рус. гусли, від густи)[1] — найстародавніший щипковий музичний інструмент, що був дуже популярним у Київській Русі. Зображення гусел знаходимо на фресках того часу.
Гуслі | |
Країна походження | Київська Русь |
---|---|
Класифікація Горнбостеля — Закса | 314.122-5 |
Гуслі у Вікісховищі |
У гуслях струни натягнуті на трикутну дерев'яну резонансну скри́ньку. Звук на інструменті видобувають, защипуючи струни пальцем.
Виконавець на гуслях називається гуслярем[2].
За однією з версій, саме від гусел походить інший народний музичний інструмент, що став символом українців — бандура. Якщо додати до гусел 2–3 баси, поставити інструмент на колінах вертикально, притиснувши до грудей — ось і вийде бандура[3]. Куліш гадав, що бандура поступалася першим місцем тільки гуслям, які, згідно з переказом про царя Давида, були властиві особам духовного сану або тим, хто почував себе надто поважними для буйної козацької поезії, часом дещо цинічної[4].
Існує три різновиди гуслів:
- кри́лоподібні або дзвінчасті
- шо́ломоподібні або гуслі-псалтир
- клаві́роподібні — прямокутні, на основі яких М.Фомін створив клавішні (педальні) гуслі, у яких непотрібні струни заглушуються за допомогою спеціального механізму, а звук видобувають медіатором.
В оркестрах народних інструментів застосовують гуслі-приму (діапазон: e1–h2), гуслі-піколо (e2–h3), гуслі-альт (e–h1) та гуслі-бас (E–h).