Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кенія — східноафриканська країна, що знаходиться на сході континенту . Загальна площа країни 580 367 км² (49-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 569 140 км², а на поверхню внутрішніх вод — 11 227 км²[1]. Площа країни трохи менша за площу України.
Географія Кенії | |
---|---|
Континент | Африка |
Регіон | Східна Африка |
Координати | 1°00′ пн. ш. 38°00′ сх. д. |
Площа | 580 367 км² (49-те) |
• суходіл | 97,7 % |
• води | 2,3 % |
Морське узбережжя | 536 км |
Державний кордон | 3457 км |
Тип | височинний на заході, низовинний на сході |
Найвища точка | гора Кенія (5199 м) |
Найнижча точка | Індійський океан (0 м) |
Тип | субекваторіальний |
Найдовша річка | Тана (708 км) |
Найбільше озеро | Вікторія (69 485 км²) |
Природні ресурси | вапняки, кальцинована сода, кам'яна сіль, коштовне каміння, плавиковий шпат, руди кольорових металів, діатоміт, гіпс, рекреаційні ресурси, гідроенергія |
Стихійні лиха | посухи, повіді |
Екологічні проблеми | забруднення вод, інвазія водяного гіацинту, браконьєрство |
Офіційна назва — Республіка Кенія, Кенія (англ. Republic Kenya, Kenya; суах. Jamhuri ya Kenya, Kenya)[2]. Назва країни походить від однойменної вершини, гори Кенія, що мовою кікую зветься Кірі-Ньяга, тобто Біла гора, за її вкритий снігом пік, або Місце спочинку богів[3]. Колишня британська колонія Британська Східна Африка.
Кенія — східноафриканська країна, що межує з п'ятьма іншими країнами: на півночі — з Південним Суданом (317 км) і Ефіопією (867 км), на сході — з Сомалі (684 км), на півдні — з Танзанією (775 км), на заході — з Угандою (814 км). Загальна довжина державного кордону — 3457 км[1]. Кенія на сході омивається водами Індійського океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 536 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до глибин 200 м[1][6].
Час у Кенії: UTC+3 (+1 година різниці часу з Києвом)[7].
Західну частину країни формує ділянка трансконтинентального тектонічного розлому — Великий африканський рифт. Ця рифтова долина знаходиться в постійному русі, у міру якого море відвойовує все більший простір у суші. За прогнозами вчених, зрештою Східна Африка остаточно відокремиться від основного материка і перетвориться на острів. Оскільки розломи утворюються над «гарячими точками» земної кори, в яких перепади температур і щільності сприяють піднесенню розплавленої магми до поверхні планети, на всій їх протяжності часто спостерігається вулканічна активність. Тому саме у Східній Африці в небо здіймається кілька великих вулканів. Гори Кіліманджаро (на кордоні з Танзанією) і Кенія — найвищі вершини континенту, що розташовані вздовж лінії розлому.
Надра Кенії багаті на ряд корисних копалин: вапняк, кальцинована сода, кам'яну сіль, коштовне каміння, флюорит, цинк, діатоміт, гіпс[8]. За запасами унікального європію Кенія посідає перше місце у світі. Ця країна має першість у світі й за запасами надзвичайно кислотостійкої речовини кіаніту, яка теж належить до стратегічної сировини. Країна має значні поклади дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, сировини для хімічної промисловості та будівельних матеріалів.
Природа Кенії дуже багата і різноманітна: від льодовиків до безводних пустель, гірських масивів, численних озер і густих лісів. Середні висоти — 762 м; найнижча точка — рівень вод Індійського океану (0 м); найвища точка — гора Кенія (5199 м). Основну частину території Кенії займають плоскогір'я, які поступово підіймаються від 500 м на сході до майже 1500 м на заході і які становлять частину великого Східно-Африканського плоскогір'я.
У районі Центральних нагір'їв древній фундамент Африканської платформи проривається системою величезних рифтових долин; це знаменитий Велика рифтова долина, одне із найвражаючих місць на Землі, що утворилася в результаті тектонічного руху земних плит багато мільйонів років тому. Долина простягнулася більш ніж на 6000 км від Мертвого моря в Йорданії до Мозамбіку. Це найдовша тріщина планети, де знаходиться найглибша западина, а на її кордонах здіймаються найвищі у світі вулканічні гори. Долина має колосальні масштаби. Ширина доходить до 100 км, висота стрімких стін — від 450 до 800 м. Слово «долина» не зовсім підходить для визначення Африканського розлому, оскільки в багатьох місцях він перегороджений горами і плоскогір'ями, а у південній Ефіопії навіть розходиться на два рукави, які з'єднуються тільки в районі озера Вікторія, на кордоні між Танзанією і Угандою. Однак озера, моря і западини, які розташовані вздовж лінії розлому, досить чітко позначають його проходження.
По днищах величезних улоговин розташовуються безстічні озера, тут же піднімаються конуси древніх вулканів. По обидва боки рифтові западини оточені високими горами: зі сходу простягнувся хребет Абердер висотою до 3999 м, на заході — уступ Мау (більше 3000 м). У самому центрі країни розташований найвищий масив вулканічного походження з найвищою точкою країни — горою Кенія (5199 м), другою в Африці після Каліманджаро. На заході країни, в районі западини озера Вікторія, Центральні нагір'я поступово переходять в озерну рівнину Ньянза. На північному заході простяглися ланцюги пагорбів плато Туркана, на схід яких розкинулися великі лавові плато Габбра і Меріле, які різко обриваються до рівнин піщаних пустель Чалбі. На південному сході розкинулася смуга приморських рівнин з абсолютними висотами 300—500 м.
Територія Кенії лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Країна знаходиться в області низького атмосферного тиску, влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора, з південного заходу на північний схід та з північного сходу на південний захід, відповідно. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. У літньо-осінній період з морів та океанів можуть надходити тропічні циклони, вдалині від моря взимку відзначається сухий сезон[10]. Протягом року в країні буває два сезони дощів: короткий (з жовтня по грудень) і довгий (з березня до початку червня). Найбільше дощів випадає на океанічному узбережжі і на заході країни, в гірських районах, але навіть у сезон дощів погода часто стоїть просто чудова. У цілому, клімат в Кенії один з найкомфортніших на континенті. У Найробі температура вдень постійно коливається у межах +14…+28 °C в липні і +14…+27 °C у січні. Середньорічна температура на узбережжі Індійського океану досягає +27 °C. На внутрішніх нагір'ях, де річні суми опадів коливаються від 1000 до 1800 мм, висоти значно знижують температуру повітря: в найпрохолодніший місяць (серпень) — до +18 °C, у найтепліший (березень) — до +21 °C. У зимовий період вночі температура нерідко опускається нижче +10 °C, а в горах вище 3500 м іноді спостерігається сніг.
На високих рівнинах озера Вікторія панує вологий, жаркий, типово екваторіальний клімат. Середня температура повітря становить близько +24 °C, а річна сума опадів — близько 1300 мм. Віддаляючись від узбережжя (на схід, північ і захід від Центральних нагір'їв) опадів стає все менше: на захід від озера Туркана, при середньорічній температурі +29 °C, випадає всього 166 мм.
Кенія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 30,7 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 1030 км² зрошуваних земель[1].
Річки країни належать басейну Індійського океану; на півночі безстічна область солоного озера Туркана; на заході — область стоку до озера Вікторія, що належить до басейну Атлантичного океану. Найдовша річка країни — річка Тана, у її дельті мешкають рідкісні види різних тварин.
На заході Кенія володіє невеликою ділянкою узбережжя найбільшого за площею озера Африки — Вікторія, яке поступається тільки таким внутрішнім водним гігантам як Каспійське море і озеро Верхнє. Саме це озеро дає життя і найвідомішій африканській річці, прародительці найдавніших цивілізацій — Нілу. Озеро Вікторія справжнє внутрішнє море: його площа — 70 тис. км ², це найбільше озеро Африки. Воно знаходиться на висоті 1134 м над рівнем моря і вважається серединою рифтової долини ще з доісторичних часів. Його води живлять витік Нілу — легендарної африканської річки. Озеро оточене саваною і славиться своїми плантаціями цукрової тростини. Кісуму — місто в головній бухті узбережжя, є третім за величиною містом Кенії. Берега озера населяють численні птиці, хамелеони, а також велика популяція приматів.
У тектонічних улоговинах Великого Східноафриканського розлому (Рифт-Веллі) лежать десятки озер кожне з яких унікальне як за фізико-хімічними параметрами води, так і за представленою там флорою і фауною. Біля підніжжя гори Лонгонот, на висоті 1880 м, лежить священне для масаїв озеро Найваша, в районі якого мешкає більше 340 видів птахів, на острові Кресент гніздиться рідкісний африканський орел, і велика популяція бегемотів. На озері Баринго проживає більше 400 видів птахів, багата іхтіофауна.
На півночі розташоване велике і глибоке сильно засолене озеро Туркана, що поетично називають «Нефритовим морем» через колір його вод. Це одне з найсолоніших водойм у світі. В озері водяться величезні нільські окуні, безліч інших видів риб, а також найбільша популяція крокодилів в країні.
Содове озеро Магаді лежить на висоті 1000 м на південь від столиці, біля самого кордону з Танзанією. На ньому мешкає величезна популяція рожевого фламінго, а засипані вулканічними породами берега дають притулок десяткам видів тварин. Весь цей район рясніє вулканічними формами рельєфу, гарячими джерелами, фумаролами і гейзерами, що нагадують про бурхливі тектонічні процеси, що протікають в надрах Рифтової долини.
Рослинний світ Кенії багатий та різноманітний. Уряд цієї країни намагається зберегти його в численних заповідниках і національних парках з метою розвитку туризму. На узбережжі океану ростуть дуже цінні види дерев, зокрема тик і сандал, безліч різних пальм, мангрові зарості. У зоні саван і рідколісся серед високої слонової трави, яка досягає висоти до 5 м, розкидані величні баобаби та акації. У місцевостях, де випадає більше опадів, ростуть густі ліси з камфорного дерева (Cinnamomum camphora), бамбука тощо.
Земельні ресурси Кенії (оцінка 2011 року):
Зоогеографічно територія країни належить до Східноафриканської підобласті Ефіопської області[10]. Тваринний світ Кенії багатий та різноманітний. Тут водиться безліч видів копитних, слонів, носорогів, багато хижаків, особливо левів, гепардів, леопардів, гієн, гієнових собак тощо.
Справжнім туристським ресурсом країни є її різноманітні природні пам'ятки. У Кенії створено понад 40 національних парків і заповідників, де мальовнича різноманітність флори і фауни представлена в їх природному середовищі. Найбільші національні парки:
Кенія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: повторювані посухи; повіді у сезон дощів; помірна вулканічна активність, вулкан Бар'єр (1032 м) востаннє вивергався 1921 року[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
У фізико-географічному відношенні територію Кенії можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.