Гейман Штейнталь
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Гейман Штейнталь (нім. Heymann Steinthal) (16.05.1823, Гребціг, Німеччина - 14.05.1899, Берлін) — німецький філософ, психолог і мовознавець.
Гейман Штейнталь | |
---|---|
нім. Heymann Steinthal | |
Псевдо | Heymann, Heinemann, Hermann і Heinrich |
Народився | 16 травня 1823(1823-05-16)[1][2][…] Gröbzigd, Зюдліхес-Ангальт, Ангальт-Біттерфельд, Саксонія-Ангальт, Німеччина[3] |
Помер | 14 березня 1899(1899-03-14)[1][2][…] (75 років) або 14 травня 1899(1899-05-14)[4] (75 років) Берлін, Німецька імперія[3] |
Поховання | Єврейське кладовище Васензе |
Країна | Герцогство Ангальт |
Діяльність | філолог, викладач університету, психолог, мовознавець |
Галузь | мовознавство і volkerpsychologied |
Alma mater | HU Berlin |
Вчителі | Август Бьок |
Відомі учні | Герман Пауль |
Знання мов | німецька[2][5] |
Заклад | Університет Фрідріха-Вільгельма[d], Вища школа іудаїстикиd і HU Berlin |
Нагороди | |
Вивчав філософію і філологію в Берлінському університеті, в ньому ж в 1850 р отримав звання приват-доцента філології та міфології.
Був учнем Вільгельма фон Гумбольдта, чиї Праці з мовознавства він видав в 1884 р З 1852 р по 1855 р Штейнталь знаходився в Парижі, де вивчав китайську мову, а в 1863 році він був прийнятий на посаду асистента професора в той же Берлінський університет; з 1872 р також був приват-доцентом критичної історії Старого Завіту і релігійної філософії у Вищій школі іудаїзму (нім. Hochschule für die Wissenschaft des Judenthums).
Штейнталь був одним з директорів (з 1883 р) німецько-ізраїльського союзу громад (Deutsch-Israelitische Gemeindebund).
Засновник психологічного напряму в мовознавстві (лінгвістичного психологізму). Співзасновник психології народів. Професор (1863 р). У своїх наукових роботах підкреслював соціальну природу мови і те, що мова є однією з основних форм вираження духу народу. Спільно з М. Лацарусом організував і видавав журнал «Психологія народів і мовознавство» (Zeitschrift für Völkerpsychologie und Sprachwissenschaft)(1859-1890 рр.), в якому викладав ідеї про те, що головною силою історії є «дух цілого» (дух народу). Сформулював проблему і поставив задачу психологічного пізнання сутності народного духу і законів духовної діяльності народу. Вважав, що «дух цілого» проявляється в різних формах продуктів культури: мові, звичаях, мистецтві, міфах, релігії і т.д., які підлягають відповідним дослідженням. Ці ідеї отримали значну популярність і вплинули на розвиток, кваліфікації та інтерпретації психології народів і психології мас.