Гаазька конвенція (1961)

Гаазька конвенція 1961 року (повна назва: укр. «Гаазька конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 5 жовтня 1961 року», англ. «Convention of 5 October 1961 Abolishing the Requirement of Legalisation for Foreign Public Documents», фр. «Convention du 5 octobre 1961 supprimant l’exigence de la légalisation des actes publics étrangers») — Міжнародна Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів для країн-учасниць Конвенції.

Країни-учасники Гаазької конвенції 1961 року

   Участники конвенції - члени Конференції по МЧП

   Участники конвенції - не члени Конференції по МЧП

   Країни, в яких конвенція ще не набула чинності

   Країни, які не підписали конвенцію

Конвенцією встановлюється спеціальний знак (штамп), що проставляється на офіційні документи, створені в одній державі та підлягають передачі до іншої держави, що замінює процедуру консульської легалізації, — апостиль.

Документи, засвідчені апостилем в одній із держав-учасниць Конвенції, повинні прийматися в іншій державі-учасниці Конвенції без будь-яких обмежень.

Конвенція укладена в Гаазі 5 жовтня 1961 року державами — учасниками Гаазької конференції з міжнародного права^[1] і відкрита для приєднання всіх зацікавлених країн.

СРСР приєднався до Конвенції 17 квітня 1991^[2].

Основний зміст Конвенції

Держави-учасниці Конвенції взаємно відмовляються від вимоги консульської легалізації офіційних документів, які були здійснені на території однієї з Договірних Держав і повинні бути представлені на території іншої Договірної Держави.

Під офіційними документами для цілей Конвенції розуміються:

• документи, що виходять від органу чи посадової особи, що підпорядковуються юрисдикції держави, включаючи документи, що виходять від прокуратури, секретаря суду чи судового виконавця
• адміністративні документи (зокрема, свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану^[3])
• нотаріальні акти
• офіційні позначки, такі як відмітки про реєстрацію; візи, що підтверджують певну дату; засвідчення підпису на документі, що не засвідчений у нотаріуса.

Єдиною формальністю, яка може бути потрібна для посвідчення справжності підпису, якості, в якій виступала особа, яка підписала документ, і, у належному випадку, справжності печатки чи штампу, якими скріплено цей документ, є проставлення апостилю.

Водночас Конвенція не поширюється на:

• документи, вчинені дипломатичними чи консульськими агентами
• адміністративні документи, які мають пряме відношення до комерційної чи митної операції.

Конвенція, за її буквальним змістом, не поширюється також документи, які є офіційними (тобто що не виходять від державних органів і мають нотаріального посвідчення). Наприклад, апостиль не проставляється на комерційні листи зарубіжних фірм^[4].

Але, як зазначається у спеціальній літературі, «на практиці буває складно провести розмежування між комерційними та некомерційними документами. Крім того, нерідко і на комерційних документах, наприклад, банківських, проставляється апостиль. Тому багато що у вирішенні практичних питань залежить від судової та нотаріальної практики»^[5].

Країни та території, на які поширюється дія Гаазької конвенції 1961 року

Держава	Дата приєднання (ратифікації) та набрання чинності	Зразок апостилю
Австралія	11 липня 1994 року (приєднання), 16 березня 1995 року (вступила в силу)
Австрія	14 листопада 1967 року (ратификація), 13 січня 1968 року (вступила в силу)
Азербайджан[6][7]	13 травня 2004 року (приєднання), 2 березня 2005 року (вступила в силу)
Албанія[8][9]	3 вересня 2003 року (приєднання), 9 травня 2004 року (вступила в силу)
Американське Самоа	Дія Конвенції поширюється на Американське Самоа як на заморське володіння США.
Андорра	15 квітня 1996 року (приєднання), 31 грудня 1996 року (вступила в силу)
Антигуа і Барбуда	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Антигуа та Барбуду), 1 листопада 1981 року (вступила в силу)
Нідерландські Антильські острови	1 березня 1967 року (Нідерланди поширили дію Конвенції на Нідерландські Антильські острови), 30 квітня 1967 року (вступила в силу)
Аргентина	8 травня 1987 року (приєднання), 18 лютого 1988 приєднання (вступила в силу)
Вірменія	19 листопада 1993 року (приєднання), 14 серпня 1994 року (вступила в силу)
Аруба	1 березня 1967 року (Нідерланди поширили дію Конвенції на Арубу), 30 квітня 1967 року (вступила в силу)
Багами	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Багамські острови), 10 липня 1973 року (набула чинності як для незалежної держави)
Барбадос	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Барбадос), 30 листопада 1966 року (набула чинності як для незалежної держави)
Бахрейн	10 квітня 2013 року (приєднання), 31 грудня 2013 року (вступила в силу)
Беліз	17 липня 1992 року (приєднання), 11 квітня 1993 року (вступила в силу)
Білорусь	31 травня 1992 року (набула чинності як для правонаступника СРСР)
Бельгія	11 грудня 1975 року (ратификація), 9 лютого 1976 року (вступила в силу)
Бермудські Острови	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Бермудські острови), 25 квітня 1965 року (вступила в силу)
Болгарія	1 серпня 2000 року (приєднання), 29 квітня 2001 року (вступила в силу)
Боснія і Герцеговина	24 січня 1965 року (набула чинності для Югославії)
Ботсвана	30 вересня 1966 року (набула чинності як для правонаступника Бечуаналенда у зв'язку з проголошенням незалежності Ботсвани)
Британська Антарктична Територія	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Британську антарктичну територію), 25 квітня 1965 року (вступила в силу)
Бурунді	10 липня 2014 року (приєднання), 13 лютого 2015 року (вступила в силу)
Американські Віргінські острови	Дія Конвенції поширюється на Американські Віргінські острови як заморське володіння США.
Бразилія	2 грудня 2015 року (приєднання), 14 серпня 2016 року (вступила силу)
Британські Віргінські острови	24 лютого 1965 року (Велікобританія поширила дію Конвенції на Британські Віргінські острови), 25 квітня 1965 року (вступила в силу)
Бруней	23 лютого 1987 року (приєднання), 3 грудня 1987 року (вступила в силу)
Вануату	30 липня 1980 року (набула чинності як правонаступника Нових Гебридів у зв'язку з проголошенням незалежності Вануату)
Велика Британія	21 серпня 1964 року (ратификація), 24 січня 1965 року (вступила в силу)
Угорщина	18 квітня 1972 року (приєднання), 18 січня 1973 приєднання (вступила в силу)
Венесуела	1 липня 1998 року (приєднання), 16 березня 1999 року (вступила в силу)
Гваделупа	Дія Конвенції поширюється на Гваделупу як заморський департамент Франції
Гватемала	19 січня 2017 року (приєднання), 18 вересня 2017 року (вступила в силу)
Французька Гвіана	Дія Конвенції поширюється на Французьку Гвіану як на заморський департамент Франції
Німеччина	15 грудня 1965 року (ратификація), 13 лютого 1966 року (вступила в силу)
Гернсі	21 серпня 1964 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Бейліфський округ Гернсі), 24 січня 1965 року (вступила в силу)
Гібралтар	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Гібралтар), 25 квітня 1965 року (вступила в силу)
Гондурас	20 січня 2004 року (приєднання), 30 вересня 2004 року (вступила в силу)
Гренада	7 лютого 1974 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Гренади)
Греція	19 березня 1985 (ратификація), 18 травня 1985 березня (вступила в силу)
Грузія[10][11][12]	21 серпня 2006 року (приєднання), 14 травня 2007 року (вступила в силу)
Гуам	Дія Конвенції поширюється на Гуам як на заморське володіння США
Данія	30 жовтня 2006 року (ратификація), 29 грудня 2006 року (вступила в силу)
Джерсі	21 серпня 1964 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Бейліфський округ Джерсі), 24 січня 1965 року (вступила в силу)
Домініка	3 листопада 1978 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Домініку), 22 жовтня 2002 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Домініки)
Домініканська республіка[13]	12 грудня 2008 року (ратификація), 30 серпня 2009 року (вступила в силу)
Ізраїль	11 листопада 1977 року (приєднання), 14 серпня 1978 року (вступление в силу)
Індія[14][15][16][17][18]	26 жовтня 2004 року (приєднання), 14 липня 2005 року (вступила в силу)
Ірландія	8 січня 1999 року (ратификація), 9 березня 1999 року (вступила в силу)
Ісландія	28 вересня 2004 року (ратификація), 27 листопада 2004 року (вступила в силу)
Іспанія	27 липня 1978 року (ратификація), 25 вересня 1978 року (вступила в силу)
Італія	13 грудня 1977 року (ратификація), 11 лютого 1978 року (вступила в силу)
Кабо-Верде	7 травня 2009 року (приєднання), 10 лютого 2010 року (вступила в силу)
Казахстан	5 квітня 2000 року (приєднання), 30 січня 2001 року (вступила в силу)
Кайманові острови	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Кайманові острови.), 25 квітня 1965 року Велика Британія поширила дію Конвенції на Кайманові острови. (вступила в силу)
Кіпр	26 липня 1972 року (приєднання), 30 квітня 1973 року (вступила в силу)
Киргизія[19]	15 листопада 2010 року (приєднання), 31 липня 2011 року (вступила в силу)
Китай[20] Аоминь (Макао) Гонконг (Сянган)	4 лютого 1969 року (набула чинності Макао як володіння Португалії), КНР підтвердила дію Конвенції для Аоминя (Макао) з дати приєднання цієї території — 20 грудня 1999 року 25 квітня 1965 року (набула чинності для Гонконгу як володіння Великої Британії), КНР підтвердила дію Конвенції для Сянгана (Гонконгу) з дати приєднання цієї території — 1 липня 1997 року
Колумбія	27 квітня 2000 року (приєднання), 30 січня 2001 року (вступила в силу)
Республіка Корея	25 жовтня 2006 року (приєднання), 14 липня 2007 року (вступила в силу)
Косово	6 листопада 2015 року (приєднання), 14 липня 2016 року (вступила в силу)
Коста-Рика	6 квітня 2011 року (приєднання), 14 грудня 2011 року (вступила в силу)
Острови Кука	13 липня 2004 року (приєднання), 30 квітня 2005 року (вступила в силу)
Латвія	11 травня 1995 року (приєднання), 30 січня 1996 року (вступила в силу)
Лесото	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Басутоленд), 24 квітня 1972 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Лесото)
Ліберія[21]	24 травня 1995 року (приєднання), 8 лютого 1996 року (вступила в силу)
Литва	5 листопада 1996 року (приєднання), 19 липня 1997 року (вступила в силу)
Ліхтенштейн	19 липня 1972 року (ратификація), 17 вересня 1972 року (вступила в силу)
Люксембург	4 квітня 1979 року (ратификація), 3 червня 1979 року (вступила в силу)
Маврикій	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Маврикій), 20 грудня 1968 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Маврикія)
Майотта	Дія Конвенції поширюється на Майотту як на заморське співтовариство Франції
Республіка Македонія	24 січня 1965 року (набула чинності для Югославії), 20 вересня 1993 року (Македонія оголосила про правонаступництво щодо Конвенції)
Малаві	24 лютого 1967 року (приєднання), 2 грудня 1967 року (вступила в силу)
Мальта	12 липня 1967 року (приєднання), 3 березня 1968 року (вступила в силу)
Марокко	27 листопада 2015 року (приєднання), 14 серпня 2016 року (вступила в силу)
Маршаллові Острови	18 листопада 1991 року (приєднання), 14 серпня 1992 року (вступила в силу)
Мексика	11 грудня 1994 року (приєднання), 14 серпня 1995 року (вступила в силу)
Молдова[22]	19 червня 2006 року (приєднання), 16 березня 2007 року (вступила в силу)	(2008)
Монако	24 квітня 2002 року (приєднання), 31 грудня 2002 року (вступила в силу)
Монголія[23]	2 квітня 2009 року (приєднання), 31 грудня 2009 року (вступила в силу)
Монтсеррат	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Монтсеррат), 25 квітня 1965 року (набула чинності)
Острів Мен	21 серпня 1964 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на острів Мен), 24 січня 1965 року (набула чинності)
Намібія	25 квітня 2000 року (приєднання), 30 січня 2001 року (вступила в силу)
Нідерланди	9 серпня 1965 року (ратификація), 8 жовтня 1965 року (вступила в силу)
Нікарагуа	7 вересня 2012 року (приєднання), 14 травня 2013 року (вступила в силу)
Ніуе	10 червня 1998 року (приєднання), 2 березня 1999 року (вступила в силу)
Нова Зеландія	7 лютого 2001 року (приєднання), 22 листопада 2001 року (вступила в силу)
Нова Каледонія	Дія Конвенції поширюється на Нову Каледонію як на заморську територію Франції
Норвегія	30 травня 1983 року (ратификація), 29 липня 1983 року (вступила в силу)
Оман	12 травня 2011 року (приєднання), 30 січня 2012 року (вступила в силу)
Палау	17 жовтня 2019 року (ратификація), 23 червня 2020 року (вступила в силу)
Панама	30 жовтня 1990 року (приєднання), 4 серпня 1991 року (вступила в силу)
Парагвай	10 грудня 2013 року (приєднання), 30 серпня 2014 року (вступила в силу)
Перу[24]	13 січня 2010 року (приєднання), 30 вересня 2010 року (вступила в силу)
Польща	19 листопада 2004 року (приєднання), 14 серпня 2005 року (вступила в силу)
Португалія	6 грудня 1968 року (ратификація), 4 лютого 1969 року (вступила в силу)
Пуерто-Рико	Дія Конвенції поширюється Пуерто-Рико як на заморське володіння США.
Реюньйон	набула чинності як для правонаступника СРСР
Росія	31 травня 1992 року (набула чинності як для правонаступника СРСР)
Румунія	7 червня 2000 року (приєднання), 16 березня 2001 року (вступила в силу)
Сальвадор	14 вересня 1995 року (приєднання), 31 травня 1996 року (вступила в силу)
Самоа	18 січня 1999 року (приєднання), 13 вересня 1999 року (вступление в силу)
Сан-Марино	26 травня 1994 року (приєднання), 13 лютого 1995 року (вступила в силу)
Сан-Томе і Принсіпі	19 грудня 2007 року (приєднання), 13 вересня 2008 року (вступила в силу)
Острів Святої Єлени	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Острів Святої Єлени), 25 квітня 1965 року (набула чинності)
Північні Маріанські Острови	Дія Конвенції поширюється на Північні Маріанські острови як заморське володіння США.
Сейшельські острови	9 червня 1978 року (приєднання), 31 березня 1979 року (вступила в силу)
Сен-П'єр і Мікелон	Дія Конвенції поширюється на Сен-П'єр та Мікелон як на заморську спільноту Франції.
Сент-Вінсент і Гренадини	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Сент-Вінсент та Гренадини), 27 жовтня 1979 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Сент-Вінсента та Гренадін)
Сент-Кітс і Невіс	26 лютого 1994 року (приєднання), 14 грудня 1994 року (вступила в силу)
Сент-Люсія	5 грудня 2001 року (приєднання), 31 липня 2002 року (вступила в силу)
Сербія	24 січня 1965 року (набула чинності для Югославії), 26 квітня 2001 року (Союзна Республіка Югославія оголосила про правонаступництво щодо Конвенції), 9 червня 2006 року (оголошено про правонаступництво щодо Конвенції у зв'язку з виходом Чорногорії з конфедеративної спілки з Сербією)
Сингапур	2 листопада 2020 року (ратификация), 16 вересня 2021 року (вступила в силу)
Словаччина	6 червня 2001 року (приєднання), 18 лютого 2002 року (вступила в силу)
Словенія	24 січня 1965 року (набула чинності для Югославії), 8 червня 1992 року (Словенія оголосила про правонаступництво щодо Конвенції)
США	24 грудня 1980 року (приєднання), 15 жовтня 1981 року (вступила в силу)
Суринам	16 травня 1967 року (Нідерланди поширили дію Конвенції на Суринам), 25 листопада 1975 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Суринаму)
Таджикистан	20 лютого 2015 року (приєднання), 31 жовтня 2015 року (вступила в силу)
Острови Теркс і Кайкос	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на острови Теркс і Кайкос), 25 квітня 1965 року (набула чинності)
Тонга	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Тонга), 4 червня 1970 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Тонга)
Тринідад і Тобаго	28 жовтня 1999 року (приєднання), 14 липня 2000 року (вступила в силу)
Туреччина	31 липня 1985 року (ратификація), 29 вересня 1985 року (вступила в силу)
Узбекистан[25]	25 липня 2011 року (приєднання), 15 квітня 2012 року (вступила в силу)
Україна[26][27]	2 квітня 2003 року (приєднання), 22 грудня 2003 року (вступила в силу)
Волліс і Футуна	Дія Конвенції поширюється на Уолліс та Футуну як на заморську територію Франції
Уругвай	9 лютого 2012 року (приєднання), 14 жовтня 2012 року (вступила в силу)
Фіджі	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Фіджі), 10 жовтня 1970 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Фіджі)
Філіппіни	12 вересня 2018 року (ратификація), 14 травня 2019 року (вступила в силу)
Фінляндія	27 червня 1985 року (ратификація), 26 серпня 1985 року (вступила в силу)
Фолклендські Острови	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Фолклендські острови), 25 квітня 1965 року (набула чинності)
Франція	25 листопада 1964 року (ратификація), 24 січня 1965 року (вступила в силу)
Французька Полінезія	Дія Конвенції поширюється на Французьку Полінезію як на заморське співтовариство Франції
Хорватія	24 січня 1965 року (вступила в силу для Югославії), 5 квітня 1993 року (Хорватія оголосила про правонаступництво щодо Конвенції)
Чорногорія	24 січня 1965 року (набула чинності для Югославії), 26 квітня 2001 року (Союзною Республікою Югославія оголошено про правонаступництво за Конвенцією), 3 червня 2006 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Чорногорії)
Чехія	23 червня 1998 року (приєднання), 16 березня 1999 року (вступила в силу)
Чилі	16 грудня 2015 року (приєднання), 30 серпня 2016 року (вступила в силу)
Швейцарія	10 січня 1973 року (ратификація), 11 березня 1973 року (вступила в силу)
Швеція	2 березня 1999 року (ратификація), 1 травня 1999 року (вступила в силу)
Еквадор	2 липня 2004 року (приєднання), 2 квітня 2005 року (вступила в силу)
Есватіні	24 лютого 1965 року (Велика Британія поширила дію Конвенції на Свазіленд), 3 липня 1978 року (правонаступництво у зв'язку з проголошенням незалежності Свазіленду)
Естонія	11 грудня 2000 року (приєднання), 30 вересня 2001 року (вступила в силу)
Південно-Африканська Республіка	3 серпня 1994 року (приєднання), 30 квітня 1995 року (вступила в силу)
Ямайка	3 липня 2021 року
Японія	28 травня 1970 року (ратификація), 27 липня 1970 року (вступила в силу)

Джерела

• Офіційний сайт Гаазької конференції з міжнародного права. Секція апостилю (англ.)
• Висновки та рекомендації спеціальної комісії з практичного застосування Гаазьких конвенцій про апостиль, вручення документів, отримання доказів та доступ до правосуддя (2-12 лютого 2009 р.)

Примітки

1. СТАТУТ ГААГСЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ З МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВУ. Архів оригіналу за 7 квітня 2009. Процитовано 30 червня 2022.
2. Постанова Верховної Ради СРСР от 17.04.1991 г. № 2119-1 «О присоединении СССР к Гаагской конвенции 1961 года, отменяющей требование легализации иностранных официальных документов»
3. Письмо Минюста РСФСР от 17.03.1992 г. № 7-2/26 «О проставлении апостиля»
4. Постановление Президиума Высшего Арбитражного Суда РФ от 29 декабря 1998 г. № 3234/98
5. Настольная книга нотариуса. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 12 листопада 2008.
6. Конвенція не набула чинності між Азербайджаном, з одного боку, та Бельгією та Німеччиною, з іншого
7. Конвенція набула чинності між Азербайджаном та Угорщиною з 10 березня 2005р., між Азербайджаном та Нідерландами з 10 серпня 2010р.
8. Конвенція не набула чинності між Албанією, з одного боку, та Бельгією, Німеччиною, Грецією та Іспанією, з іншого
9. Конвенція набула чинності між Албанією, з одного боку, та Італією, з іншого, з 26 травня 2011 року.
10. Конвенція не набула чинності між Грузією, з одного боку, та Грецією, з іншого
11. Конвенція набула чинності між Грузією та Німеччиною 3 лютого 2010 року.
12. Конвенція не поширюється de facto на документи, виконані в Абхазії та Південній Осетії
13. Конвенція не набула чинності між Домініканською республікою, з одного боку, та Австрією, Бельгією, Німеччиною та Нідерландами, з іншого
14. Конвенція не набула чинності між Індією, з одного боку, та Німеччиною, з іншого
15. Конвенція набула чинності між Індією та Іспанією з 12 лютого 2008 р.
16. Конвенція набула чинності між Індією та Нідерландами з 16 вересня 2008 р.
17. Конвенція набула чинності між Індією та Фінляндією з 5 жовтня 2009 р.
18. 9 січня 2008 р. Бельгія заявила про анулювання своїх заперечень щодо приєднання Індії до Конвенції
19. Конвенція не набула чинності між Киргизією, з одного боку, та Австрією, Бельгією, Німеччиною та Грецією, з іншого боку.
20. Діє тільки щодо Сянгана (Гонконгу) та Аоминя (Макао)
21. Конвенція не набула чинності між Ліберією, з одного боку, та Бельгією, Німеччиною та США, з іншого
22. Конвенція не набула чинності між Молдовою, з одного боку, та Німеччиною, з іншого
23. Конвенція не набула чинності між Монголією, з одного боку, та Австрією, Бельгією, Німеччиною, Грецією та Фінляндією, з іншого боку
24. Конвенція не набула чинності між Перу, з одного боку, та Німеччиною та Грецією, з іншого боку.
25. Конвенція не набула чинності між Узбекистаном, з одного боку, та Австрією, Бельгією, Німеччиною та Грецією, з іншого.
26. Конвенція набула чинності між Україною та Бельгією 5 липня 2004 року.
27. Конвенція набула чинності між Україною та Німеччиною 22 липня 2010 року.