ГЕС John H. Kerr

ГЕС John H. Kerr — гідроелектростанція у штаті Вірджинія (Сполучені Штати Америки). Знаходячись між ГЕС Leesville (44 МВт) (вище по течії) та ГЕС Гастон, входить до складу каскаду на річці Roanoke, яка дренує східний схил Аппалачів та впадає до затоки Batchelor Bay (частина лагуни Албемарл, котра відокремлена від Атлантичного океану Зовнішніми мілинами).

ГЕС John H. Kerr
36°35′53″ пн. ш. 78°17′54″ зх. д.
Країна	США
Адмінодиниця	Мекленбург[1]
Стан	діюча
Річка	Roanoke
Каскад	каскад на Roanoke
Початок будівництва	1947
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1953
Основні характеристики
Установлена потужність	268  МВт
Середнє річне виробництво	427 (до модернізації у 2010-х)  млн кВт·год
Тип ГЕС	пригреблева
Розрахований напір	27  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	7
Кількість та марка гідрогенераторів	7
Потужність гідроагрегатів	6х46 + 1х12  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна
Висота греблі	44  м
Довжина греблі	849  м
ЛЕП	115
Власник	U.S. Army Corps of Engineers
ГЕС John H. Kerr
Мапа
ГЕС John H. Kerr у Вікісховищі

У межах проекту річку перекрили бетонною греблею висотою 44 метри та довжиною 849 метрів, яка потребувала 477 тис. м³ матеріалу. Крім того, для утримання водосховища звели земляні дамби загальною довжиною 5,9 км, на які пішло 917 тис. м³ породи. В результаті з'явився резервуар, витягнутий по долині Roanoke на 63 км, з площею поверхні 200 км² та об'ємом 3,4 млрд м³, з якого 1,58 млрд м³ зарезервовано для протиповеневих заходів, а 1,27 млрд м³ можуть використовуватись для виробництва електроенергії.^[2][3][4] Можливо також відзначити, що знадобилась окрема земляна дамба висотою 28 метрів та довжиною 640 метрів, яка разом з насосною станцією потужністю 3,9 МВт захищала від затоплення вольфрамову копальню Tungsten Queen, котра на момент будівництва гідрокомплексу розглядалась як критично важлива для забезпечення обороноздатності країни.

Пригреблевий машинний зал обладнали сімома турбінами типу Френсіс — шістьома потужністю по 32 МВт та однією з показником 12 МВт. Використовуючи напір у 27 метрів, вони забезпечували виробництво 427 млн кВт-год електроенергії на рік. На початку 2010-х більш потужні гідроагрегати за допомогою австрійської компанії Andritz модернізували до показника у 46 МВт, а загальна номінальна потужність станції зросла до 268 МВт.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 115 кВ.^{[5][6][7][8][9]}

Примітки

1. National Inventory of Dams — 1975.

   d:Track:Q26884741
2. John H. Kerr Dam and Reservoir: Ingredient in a Recipe for Disaster by Debra G. Hood (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2019.
3. Dam database (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2019.
4. Nonproject Use of Project Lands and Water for the City of Virginia Beach Water Supply Project, Gaston and Roanoke Rapids Project, Brunswick County: Environmental Impact Statement (англ.). 1995. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
5. Drudge, Drema (20 січня 2014). Hydroelectric wonder: the John H. Kerr Dam. The Municipal (амер.). Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
6. Wilmington District > Locations > District Lakes and Dams > John H. Kerr > Hydropower. www.saw.usace.army.mil. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
7. John H. Kerr Dam and Reservoir, VA and NC Island Creek Dam & Pumping Station (O&M) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2019.
8. ANDRITZ HYDRO in Canada. www.andritz.com. Архів оригіналу за 21 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.
9. Project Profiles: Snapshots of North American Rehabilitation. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2019. Процитовано 21 лютого 2019.