Віуела

Віуела, також бівела (ісп. vihuela, ісп. вимова: [biˈwela]) — струнний інструмент, що побутував в XV–XVI століттях в Іспанії, Італії та Португалії, за формою подібний до гітари.

Орфей, що грає на віуелі. Малюнок на обкладинці нотної збірки для віуели Луїса де Мілана^[en] Libro de música de vihuela de mano intitulado El maestro (1536). Текст навколо описує Орфея як винахідника віуели.

Віуела де мано — сучасна копія — іспанський щипковий інструмент 15–16 століть, 6-струнна барокова гітара — сучасна копія — європейський щипковий інструмент, 17 століття, п’ятиструнна гітара романтичної епохи — європейський щипковий інструмент, 19 століття , шестиструнна сучасна концертна гітара — 6-струнний європейський щипковий інструмент кінця 19 століття

Віуела

Віуела, відтворена Халілєм Джебраном у середині 20 століття Віуела, відтворена Халілєм Джебраном у середині 20 століття
Інші назви	віуела, бівела, віола де мано
Класифікація	струнний музичний інструмент, смичковий музичний інструмент, струнні щипкові інструменти, хордофон
Класифікація Горнбостеля-Закса	321.322-5
Подібні інструменти	барокова гітара, віола
Віуела у Вікісховищі

Історія

Іспанська віуела була відома в Італії та Португалії як viola da mano , проте обидві назви були синонімічними. Найбільш розвинені віуели були схожі на сучасну гітару, мали 6 подвійних струн, що виготовлялись з Кетгуту. Струни віуели настроювались так само, як і в сучасної їй лютні — по квартах, і лише між середні струни — у велику терцію:

• G C F A D G
• C F B D G C

Існували три різновиди віуели:

• Vihuela de mano, струни яких защипували пальцями
• Vihuela de penola, струни яких защипували плектром
• Vihuela de arco, грали за допомогою смичка.

Віуела втратила популярність наприкінці XVI століття разом з втратою популярності складної поліфонічної музики, що складала основу репертуару, разом з іншим важливим інструментом іспанського та португальського відродження — арфи з перехресними струнами. Єдиним нащадком цього інструменту, що використовується дотепер, є португальська violas campaniças^[en]. Значною мірою функції віуели продовжувала виконувати барокова гітара.

Сучасність

До сьогодні збереглися лише три зразки середньовічних віуел:

• Guadalupe в паризькому Musée Jacquemart-Andrée
• Chambure в паризькому Cité de la Musique
• безіменний інструмент, що зберігається в Iglesia de la Compañia de Jesús de Quito (Кіто, Еквадор)

Разом з тим, наприкінці XX століття музикантами-автентиками були здійснені спроби реконструкції інструмента і його використання для виконання ранньої музики.

Мексиканська віуела

Не варто плутати інструмент, що побутував в XV–XVI століттях в Іспанії, Італії та Португалії з п'ятиструнним інструментом з Мексики, що з'явився у середині- кінці 18 ст. Бівела мексикана (Vihuela Mexicana^[en]) — гітароподібний інструмент, що використовують в ансамблях маріачі. Хоча мексиканська віуела має ту саму назву, що й історичний іспанський щипковий інструмент, вони суттєво відрізняються.

Примітки

Джерела

• Ronald C. Purcell. Classic Guitar, Lute and Vihuela Discography, Belwin-Mills Publishing Corp., Melville, NY, 1976, 116 p., LC: 75-42912 (no ISBN) ("There are more than 100 artists listed as well as approximately 400 composers and 400 individual records.")
• Ian Woodfield. The Early History of the Viol, Cambridge University Press, Cambridge, 1984 (includes much early Vihuela history, viols are bowed vihuelas)