Віртуальний колектив

Віртуа́льний колекти́в (англ. Virtual team) — це географічно-розподілена група співробітників, що працюють над одним проектом або в одній компанії. Поява віртуальних колективів стало можливим завдяки розвитку інтернет-технологій для комунікацій і спільної роботи. Першими і найвідомішими проектами, що використовують віртуальні колективи, стали проекти розробки програмного забезпечення з відкритим кодом.

Переваги віртуальних колективів

• економія на оренді офісних приміщень;
• економія на обладнанні та іншої офісної інфраструктурі;
• можливість оптимізації числа співробітників, формально працюють в компанії;
• більш широкий вибір виконавців, не залежно від їх географічного положення;
• економія часу на поїздки в офіс;
• більше зручний режим роботи для віддалених працівників.

Проблеми віртуальних колективів

• відсутність довіри між учасниками віртуального колективу;
• недолік самоорганізації віддалених працівників;
• неможливість контролю реальних трудовитрат на виконання завдань;
• брак мотивації і командного духу;
• невміння співробітників користуватися інструментами для спілкування та спільної роботи через інтернет.

Інструментарій віртуальних колективів

• онлайн-системи управління завданнями і проектами;
• онлайн-файлосховища, Вікі;
• засоби зв'язку: месенджери, по для проведення теле- або відеоконференцій;
• електронна пошта;
• системи для проведення вебконференцій.

Основні сфери, використовують віртуальні колективи

• розробка програмного забезпечення;
• розробка сайтів, вебдодатків;
• інтернет-маркетинг;
• розробка будь-яких нових продуктів;
• організація заходів;
• засоби масової інформації;
• дистрибуторські організації;
• страхові компанії.

Див. також

• Віртуальне підприємство
• Віртуальний університет
• Хмарні обчислення

Джерела

• Стрельбіцька Л. Інтернет як полігон розвитку природної мови // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». — 2005. — № 538: Проблеми української термінології. — С. 33-38.
• Сулер Дж. Люди превращаются в Электроников. Основные психологические характеристики виртуального пространства. [Архівовано 14 травня 2010 у Wayback Machine.]
• Чемеркін С. Г. Мова інтернет-комунікації // Українська мова: Енциклопедія. Вид. 3-тє. — К.: Українська енциклопедія, 2007. — С. 365—366.
• Чемеркін С. Українська мова в Інтернеті (визначальні ознаки) // Збірник наук. праць Науково-дослідного інституту українознавства. — К., 2007. — Т. XVII. — С. 273—280.
• Шабшин И. И. Психологія віртуального колективу [Архівовано 11 червня 2011 у Wayback Machine.]