Візантійсько-венеційський договір (1268)
Договір між Візантіською імперією і Венеційською республікою / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Візантійсько-венеційський договір 1268 року — угода між відновленою Візантійською імперією та республікою Венеція про тимчасове перемир'я і припинення військових дій, які спалахнули після захоплення у 1261 році Константинополя нікейським імператором Михайлом VIII Палеологом і яка надала венеційським купцям дозвіл повернутись на ринки Візантії і дозвіл проходу в Чорне море.
Візантійсько-венеційський договір | |
---|---|
Тип | пакт про ненапад і торгова угодаd |
Підписано | 4 квітня 1268 |
Місце | Константинополь |
Підписанти | Східна Римська імперія і Венеційська республіка |
Перший мирний договір між Візантією і Венецією був укладений у 1265 році, але Венеція не ратифікувала його. Проте захоплення в 1266 році влади в Сицилійському королівстві у Південній Італії Карлом Анжуйським та його гегемонські амбіції в регіоні Східного Середземномор'я, що загрожували не тільки Візантії, але й самій Венеції дали додатковий стимул для обох держав шукати примирення. У квітні 1268 року було укладено новий договір з більш сприятливими для візантійців умовами та формулюваннями. Він передбачав взаємне п'ятирічне перемир'я, звільнення в'язнів та реадмісію, а головне дозвіл на повернення венеційських купців в імперію. Багато торгових привілеїв, якими венеційці користувалися раніше в Латинській імперії, було відновлено, але на значно менш вигідних умовах для Венеції, ніж ті, які Михайло Палеолог був готовий надати в 1265 році. Хоча візантійці були змушені визнати венеційське володіння Критом та іншими територіями, захопленими після Четвертого хрестового походу, їм вдалося уникнути повного розриву з Генуєю, одночасно усунувши на деякий час загрозу венеційського флоту, який грав важливу роль в планах Карла Анжуйського по захопленню Константинополя.