Вулканізм на тілах Сонячної системи
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вулканізм — це сукупність явищ, пов'язаних з рухом магми у верхній мантії та корі, а також на поверхні Землі чи іншого небесного тіла. Йому властива максимально концентрована енергія на одиницю площі. Найяскравішими прикладами вулканічної діяльності служать, звичайно, самі вулкани. Їхнє місцезнаходження визначається, перш за все, тектонічною будовою кори, тому багато в чому (хоча й не повністю) області поширення вулканізму й землетрусів збігаються. Іншими видами вулканічної діяльності є гейзери, гарячі джерела, грязьові вулкани[1].
У Сонячній системі активні вулканічні процеси, крім Землі, відомі ще на трьох тілах: на супутнику Юпітера Іо, на супутнику Сатурна Енцеладі та на супутнику Нептуна Тритоні. Також на всіх планетах внутрішньої групи — Меркурій, Венера, Марс та супутнику Землі — Місяці відомі сліди давньої бурхливої вулканічної діяльності (застиглі лавові долини, кальдери, згаслі щитові вулкани)[2].
Крім того, є непідтверджені дані (нечіткі знімки космічних станцій), що кріовулканізм (один з проявів вулканізму), може бути на Титані[3], Європі, Ганімеді. У січні 2014 року було зафіксовано ознаки можливої наявності кріовулканізму на Церері (інше можливе пояснення спостережуваних викидів пари — сублімація льоду)[4][5]. У 2015 році форми рельєфу, які можуть бути кріовулканами, виявили на Плутоні[6].