вулиці міста Донецьк, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Загальна довжина вулиць Донецька— 2 500 км. Кількість вулиць, бульварів, проспектів — 2219. Головна вулиця— Артема. Найдовша— Кірова[1]. Щонайменше одна вулиця складається з одного будинку: Нижневартівська і Карпинського.
В 1880-х роках в Донецьку була тільки одна вулиця— Перша лінія. В 1890-х роках з'явились паралельні вулиці, які мали назву «лінія»: друга лінія, третя лінія тощо. Вулиці перпендикулярно перетиналися з вужчими провулками. Пізніше ці вулиці перейменували.
Вулиця Жданівська і проспект Металургів— Ленінський проспект (південна частина)
В Донецьку багато вулиць які названі ім'ям злочинців (зокрема Косіора, Постишева та інші), і відповідно до рішення суду та указу президента такі вулиці повинні бути перейменовані. Але донецька влада поки що не хоче виконувати рішення суду. Левко Лук'яненко побувавши в Донецьку так прокоментував цю ситуацію:
"Це імена катів української нації. Не тільки української, але і російської, татарської та інших. Я думаю, що це ганебно - ходити по вулицях з назвами таких катів нашої нації"
На його думку, при міськраді треба створити спеціальну комісію за участю істориків, яка б визначилася з новими назвами вулиць. Лук'яненко також нагадав, що населення Донецької області «найбільш постраждало в 1932—1933 роках від Голодомору».
"Тут цілі села вимирали. Тут вішали над сільською радою чорний прапор, який означав, що вже жодної сім'ї не залишилось в живих. І хто це організовував? Нащадки Леніна - косіори і так далі. А тепер їх іменами називаються вулиці. І ми ходимо по цих вулицях"
Вулиця Вересаєва— на честь письменника Вікентія Вікентійовича Вересаєва. Вересаєв приїжджав до брата в Юзівку в 1890 році, а потім на юзівському матеріалі написав вісім нарисів під загальною назвою «Підземне царство». В 1890 році Вересаєв знову приїжджає в Юзівку для боротьби з холерою. Ця подорож є основою оповідання «Без дороги», в якому розповідається про умови праці та побуту шахтарів.
Вулиця Горбатова— на честь письменника Бориса Горбатова. Горбатов мешкав в Донецьку з 1946 до 1954 року, тут він написав п'єсу «Юність батьків», повість «Нескорені», сценарії кінофільмів «Це було в Донбасі», «Донецькі шахтарі».
Вулиця Єрмошенка— на честь секретаря президіуму Всеукраїнського ЦВК Вениаміна Єрмошенка.
Вулиця Купріна— на честь письменника Олександра Івановича Купріна. Купрін приїхав в Юзівку в 1896 році як кореспондент київських газет. На юзовському матеріалі він написав нариси «Юзівський завод», «В головній шахті», «У вогні» (про металургійний завод) і оповідання «Молох».
Вулиця Флеровського— на честь економіста, публіциста і юриста Василя Василійовича Берві-Флеровського. Помер в Юзівці в жовтні 1918 року, куди приїхав до сина і мешкав з 1897 до 1918. В Юзівці написав «Критику основних ідей природознавства» і «Коротку автобіографію».
Вулиця Челюскінців названа на честь учасників експедиції на пароплаві «Челюскін».
Проспект Богдана Хмельницького— на честь гетьмана Війська Запорозького Богдана Хмельницького. Організатора повстання проти шляхти в Україні, яке переросло у Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої. Засновника козацької держави на теренах Центральної України— Війська Запорозького.
Проспект Гринкевича— на честь гвардії полковника Франца Андрійовича Гринкевича. Гринкевич командував 32-гою танковою бригадою[2], котра у вересні 1943 року звільняла Донецьк. В одному з боїв Гринкевич був смертельно поранений. Танкісти поховали його в центрі Донецька, на могилі був споруджений постамент з фотографією героя і своїми руками втягнули на могильний пагорб бойовий танк Т-34, на якому воював Гринкевич. Нині біля пам'ятника діє розважальний заклад— кафе.
Проспект Гурова— на честь генерал-лейтенанта, члену військової ради Військової ради Південного фронту Кузьми Акимовича Гурова. Гуров— один з керівників визволення Донбасу від німецької окупації. Він помер 25 вересня 1943 року від серцевого нападу. Його тіло було перевезено в Донецьк і тут поховано.