Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Владимирський–Буданов [Володимирський-Буданов] Михайло Флегонтович (рос. Михаи́л Флего́нтович Влади́мирский-Буда́нов, 15 (27) травня 1838, с. Бороздіно Веньовського повіту Тульської губернії — 24 березня (6 квітня) 1916, Київ) — український та російський історик, доктор російської історії, ординарний професор історії російського права в Київському університеті св. Володимира, член-кореспондент Петербурзької АН від 1903 року.
Михайло Флегонтович Владимирський-Буданов | |
---|---|
рос. Михаил Флегонтович Владимирский-Буданов | |
Народився | 15 (27) травня 1838 або 11 (23) травня 1838 Бороздіно |
Помер | 24 березня (6 квітня) 1916 (77 років) або 25 березня (7 квітня) 1916 (77 років) Київ |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | історик, правник, викладач університету |
Alma mater | Київський університет |
Галузь | історія права |
Заклад | Петербурзька академія наук Імператорський університет Святого Володимира |
Вчене звання | професор |
Науковий ступінь | доктор наук, член-кореспондент |
Членство | Петербурзька академія наук |
Нагороди | Уваровська премія |
Владимирський-Буданов Михайло Флегонтович у Вікісховищі |
Син сільського священника. Навчався в Веньовському духовному училищі, далі — в Тульській духовної семінарії, яку закінчив у 1857 році. Потім до 1860 року — в Київській духовній академії. У 1860 році вступив на навчання до Київського університету на історико-філологічний факультет, і закінчив його у 1864 році зі ступенем кандидата. Був залишений стипендіатом в університеті для приготування до професорського звання і, одночасно, в цьому ж році вступив на педагогічні курси, відкриті при київських гімназіях. У 1865 році здав магістерський іспит.
У 1869 році написав і захистив дисертацію «Німецьке право в Польщі і Литві» (1868), за яку крім ступеня магістра отримав Уваровську премію. Протягом року перебував за кордоном, де переслухав майже повний курс лекцій відомих правознавців Вангерова К. А. та Блюнчлі Й. К.; по поверненню в Російську імперію в Кенігсберзькій університетській бібліотеці познайомився з низкою видань німецько-польського міського права. Викладав у Демидівському юридичному ліцеї м. Ярославль зі званням екстраординарного професора загальний курс історії російського права, в який включив західно-російське право.
У 1874 році після захисту в Харківському університеті дисертації «Держава і народна освіта Росії XVIII в.» (рос. Государство и народное образование России XVIII в.) дістав ступінь доктора права. У Харківському університеті в травні 1874 р. був затверджений у ступені доктора російської історії.
Від травня 1875 р. — ординарний професор Київського університету, на кафедрі історії російського права, де читав лекції до 1915 року.
Упродовж 1882–1916 рр. — головний редактор Київської археографічної комісії. У 1887–1893 рр. — голова Історичного товариства Нестора-літописця, дійсним членом якого був від 1875 року. Особисто підготував 5 томів видання «Архів Південно-Західної Росії» (рос. Архив Юго-Западной России), опублікував під своєю редакцією 23 томи.
Значною мірою наукові інтереси М. Ф. Владимирського-Буданова зосереджувалися у сфері історії та історії права литовсько-руської держави. Вчений разом з професором Ф. І. Леонтовичем (обидва — учні М. Д. Іванішева) був засновником київської історико-юридичної школи (школи істориків західно-російського права).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.