Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР — практика боротьби радянської влади з дисидентами та правозахисниками, яка полягала у зловживанні психіатричним діагнозом, лікуванням і утримуванням в ізоляції. Винесення психіатричного діагнозу дозволяло владі уникати гласного судового процесу над інакодумцями шляхом відправлення їх у психіатричні лікарні без суду й на невизначений строк. Крім того, оголошення незгодних психічно хворими дозволяло владі ігнорувати питання про політичних в'язнів.
За визначенням психіатра, президента Асоціації психіатрів України, колишнього дисидента й політв'язня Семена Глузмана, зловживанням психіатрією, зокрема в політичних цілях, є ще й навмисна екскульпація (визнання неосудними) громадян, які за своїм психічним станом не потребують ані психіатричних заходів обмеження, ані психіатричного лікування[1]. За визначенням всесвітньої організації «Глобальна ініціатива у психіатрії», під використанням психіатрії в політичних цілях розуміється зловживання психіатричним діагнозом, лікуванням і утримуванням в ізоляції з метою обмеження фундаментальних прав людини для певних осіб або груп у суспільстві[2].
В СРСР траплялися систематичні зловживання психіатрією в політичних цілях[1][3][4][5][6][7][8][9][10][11]. Протягом XIX століття в Росії відзначені лише поодинокі випадки використання психіатрії в політичних цілях[12], поодинокими такі випадки були також у перші роки існування радянської держави[13]. Набагато частішого характеру політичні зловживання психіатрією набули у 30–50-х роках XX століття[12][13], та лише в 1960-х роках психіатрія стала одним із головних інструментів репресій в СРСР[13].
Психіатрія брежнєвського періоду використовувалася як знаряддя для усунення політичних опонентів (дисидентів) — людей, які відкрито висловлювали погляди, що суперечили офіційно декларованим догмам[14]. Політичні зловживання психіатрією в СРСР були засуджені світовою психіатричною спільнотою[11][12][15][16][17]:330[18], що призвело до виходу Всесоюзного наукового товариства невропатологів і психіатрів з Всесвітньої психіатричної асоціації в 1983 році[16].
Систематичне використання психіатрії в політичних цілях в СРСР припинилося в кінці 1980-х років, і на початку XXI століття в Росії та інших колишніх радянських республіках відзначаються лише окремі випадки такого роду[13].