Вибори до Державної Думи 1999
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Вибори до Державної думи третього скликання відбулися 19 грудня 1999. Остаточні підсумки виборів були підведені 29 грудня, опубліковані 30 грудня в «Парламентській газеті». Вибори проводилися за змішаною системою. Явка — 61,85%.
‹ 1995 2003 › | ||||
Вибори до Державної Думи 1999 Усі 450 місць Державної думи | ||||
19 грудня 1999 | ||||
Перша партія | Друга партія | Третя партія | ||
---|---|---|---|---|
Лідер | Геннадій Зюганов | Сергій Шойгу | Юрій Лужков | |
Партія | КПРФ | «Єдність» | ОВР | |
Попередні вибори | 157 | – | – | |
Виграно місць | 113 | 73 | 66 | |
Зміна місць | −44 | +73 | +66 | |
Голосів виборців | 16 196 024 | 15 549 182 | 8 886 753 | |
Відсоток | 24,29% | 23,32% | 13,33 % | |
Зміна % голосів | +1,37% | – | – | |
Четверта партія | П'ята партія | Шоста партія | ||
Лідер | Сергій Кирієнко | Володимир Жириновський | Григорій Явлинський | |
Партія | СПС | ЛДПР | Яблуко | |
Попередні вибори | – | 51 | 45 | |
Виграно місць | 29 | 17 | 20 | |
Зміна місць | +29 | −34 | −25 | |
Голосів виборців | 5 677 247 | 3 990 038 | 3 955 611 | |
Відсоток | 8,52 % | 5,98 % | 5,93 % | |
Зміна відсотка голосів | – | −5,2 % | −0,96 % | |
Перед початком передвиборчої кампанії значною популярністю користувався блок Вітчизна-Вся Росія на чолі з мером Москвою Юрієм Лужковим і колишнім прем'єр-міністром Євгеном Примаковим, який намагався заробити популярність на слабкості президента Бориса Єльцина і його адміністрації. Перелом однак настав, коли Єльцин призначенив Володимира Путіна прем'єр-міністром і своїм можливим наступником. 24 листопада Путін заявив, що «як громадянин», він буде підтримувати недавно сформований проурядовий блок Міжрегіональний рух «Єдність» на чолі з генералом С. К. Шойгу, членом всіх урядів Росії з 1994 року. У результаті виборів, комуністи незначно збільшили частку своїх голосів, але з істотно втратили в кількості місць, все ще будучи найбільшою партією. Блок «Єдність» впритул підійшов другий, але розглядався як справжній переможець виборів. У січні 2000 року «Єдність» сформувала коаліційну угоду з комуністами, знову обравши Геннадія Селезньова на посаді спікера Думи. У 2002 році, проте, угода зірвалася, але Селезньов вирішив залишити Комуністичну партію для того, щоб залишитися спікером до кінця терміну Думи.